Погоджуюсь, себе втрачати не можна. Та мені здається, якщо ніхто не стріне моїх дітей у світі усмішкою, чи навіть роздратованістю, якщо їх просто не помітять, зігнорують, то й муки творчі втратять свій сенс, поступово вигорять, вицвітуть, навіть незалежно від бажань, ось так, самі по собі. Звичайно ж пишеш себе, для схожої душі, для розуміння. Актуальність чи популярність не є основною метою. От і молюся, щоб це розуміння було, щоб не згасало, щоб залишатися цікавою і не втратити ні себе, ні читача. Щоб зростати. Щоб мої "доньки" не залишились незаміжніми дівками, і люди говорили, що он та - господиня, а інша - стерво - ох і сімейка! :-) Вдячних нам читачів!!!
А ваші діти талановиті і .... незвичайні, наче зі східними генами. Вивчаю кожну рисочку. - Маєте щодня гостю! :-)