Жовтневий вальс мокрого снігу проминає перед очима. Якась аналогія з життям Часом ми мчимо повз нього.Інколи воно повз нас.
А часто ми й не відрізняємо перше від другого. Рекламні площини споглядають на перехожих своєю мімікрією щастя. Деякі пасажири вулиць сповідують це щастя у своєму житті і поклоняються йому як божеству. А де справжнє?
Аніж шукати справжне, найшлегше думати що воно колись було... Пам"ять видає обрізки художніх кадрів і якийсь дивний присмак з"являється на язиці.... Присмак лакриці
Хтось ще її навіть не скушував і може бути піонером у цьому...Хтось нею захоплюється, шаленіє... Інші скуштувавши, випльовують .
Так і з моїм минулим.
Як і лакриця володіє цілющими властивостями, якщо правильно ним розпорядитись. Якщо ні, напевно побічні дії приведуть до деменції...
Солодкість смаку нагадує смак дитинства, де безтурботно все набирало змісту. Привідкриває завісу майбутнього саме загадковість і неодноманість тонкого делікатного смаку лакриці....
Але чому Ти не завжди знаходиш однодумців- пооціновувачів лакрично втаємниченого барвистого смаку ? Чому на твій лакричний банкет приходять не всі запрошені ?
Мабуть, не потрібно витрачатися намарно на запрошення, бо лише один гурман здатний відрізнити смак твого життя з- поміж букету інших смаків... І станеться Це не на лакричній вечірці, а лише тоді, коли Ти приготуєш Таємну Вечерю Своєму серцю...