ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Саша Крав (1988) / Вірші

 Навіщо кохати?
Навіщо кохати, як можна кохатись,
без будь яких наслідків порозважатись,
ілюзію щастя в оренду на ніч
узяти наповнену блиском із віч?...

Навіщо любити, як можна шалено
віддатись інстинкту і бути напевно
на восьмому небі від сліз насолоди,
не треба кохати, ми хочем Свободи!

Свободи від серця, душі і від болю,
свободи від предків, що тчуть нашу долю,
Волі повсюдно, Волі від всього,
Волі щоб гори зрівняти під поло,

горе забути, сум і журбу
навіки запутать у блуднім кругу!
Любов і Кохання!? Навіщо? Сміття!!!
Лишень насолоди дарують життя!

Не треба нам того, забудь почуття.
Нам душу підпалять лише відчуття.........




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-12-08 18:37:48
Переглядів сторінки твору 4937
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.829 / 5.31)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.874 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.07.10 09:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іринка Кучерук (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-08 19:35:57 ]
Вірш гарний,але я з ним не погоджусь,оскільки кохання - це дуже світле почуття особливо коли воно взаємне... адже найбільша радість у житті людини-бути коханою,однак не менша - самій кохати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Саша Крав (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-08 20:03:59 ]
Якщо я скажу, що цей вірш на захист Кохання, чи зміниться сприйняття його?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Саша Крав (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-08 19:41:00 ]
Примітка: я вірю у кохання


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вадим Гула (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-10 00:05:26 ]
не погоджуюсь з Іринка Кучерук. Кохання - це катівня і мука.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Саша Крав (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-10 19:01:16 ]
А я погоджуюся з обома)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Полоні (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-17 00:56:51 ]
Коханняя-це все...і це все,що ми про нього знаємо... Я знаю,що таке кохання...але ,що то насправді...катівня чи шаленна насолода...чи те і друге переплетене разом...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-10-31 21:24:21 ]
Ох, нагадав мені один мій старезний текст)))

З якою метою ми грієм цей попіл в руках?
Навіщо посмертно квіткам роздаєм нагороди?
Усі наші спроби впираються в слово страх,
Усі наші істини попід тинами народжені.

Але час від часу - є це божевілля ніг,
В гарячій безодні шукаєм жадану свободу.
Обійми, зітхання солодкі, містерія снів
О ні, ми це робимо не для продовження роду!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Саша Крав (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-01 00:15:14 ]
Згідний на 100% - продовження роду це побічний продукт. як це не сумно...)