старий рипучий стілець
гойдає мене на двох ніжках
поперемінно,виставляючи то першу-другу,
то третю-четверту,танцюючи
свій столярно-меблевий канкан.
Вульгарно, але мені подобається
синхронність рухів і тонкий свист
у висхлих дерев"яних суглобах
(брак вологи в соснових менісках),
і те, як мама колись сварилась,
давні спогади про перші єресі,
"Не гойдайся - зламаєш карк",
і те, що він не соромиться,
не боїться, відкрившись мені, знецінитись
коли, замітаючи діл волоссям,я,
звисаючи вниз головою, зблизька
розглядаю просторе міжніжжя,
дізнаюся персональні-інтимні речі
як от те, що він "стул мєбєльний"
таки "мєбєльной фабрікі "Пролісок"
дерев"яний з ціною "рознічнай
20 руб. 59 коп".