Рубаї *******

1
Не був ти і не будеш симулянтом,
І я твоїм захоплююсь талантом.
Сягнеш ти духом до найвищих зір –
І будеш світові живим атлантом.

2
Несу я звично буднів тягарі,
А сонце щедро сяє угорі.
Коли б душа засяяла так словом,
Літа піднявши, наче прапори.

3
Настроєний тут кожний інструмент,
Махне рукою травень-диригент –
І зазвучить гроза на всю округу,
А спів душі, немов дивертисмент.

4
Б’ють градом душу грубі нарікання,
Аж пригасає полум’я кохання.
Крізь біль пекучий тихо посміхнусь,
І зупинюсь – над прірвою мовчання.

5
Для мене слово – образ, а не цяцька,
І більше ти не накидайсь зненацька,
Бо дам тобі такого відкоша, –
Умить воскреснуть почуття земляцькі.

6
Сьогодні я напнув усі вітрила,
Виходжу в море облітати крила.
Злилося небо з хвилями душі, –
Великий шторм, та нині він безсилий.

7
І пошуг мрій, і дум стрімкий політ,
І, як веселка, розмаїтий світ –
Усе в моїй душі переплелося,
Не в’яне синьо-жовтий вогнецвіт.