я
сонце
темно
знову я
напевно
можливо
знайду
все буває
ти
тебе немає
ми
усе вмирає
спосіб є
я хочу це зробити
навіщо
ти
а може ми
щось гарне
можемо створити
без страху
все одно
не зрозуміє нас
ніхто
всі
маріонетки
ти і я
звільняєм мозок
нема нічого
відкриєм вікна
небо наше
собі повернем
втрачених себе
це скло
так видозмінює тебе
я сподіваюсь
щось реальне іще є
сни
діти малі
заблукали
сліпі
марнуємо
час
нас
не шкода вже нічого
змінити готові
весь світ
окрім себе
убити ми в змозі
кров молода
смачна
це твоя?
ні, не досить
стеля
мій бог
там моє небо
не хочу в пустелю
не зупинити цей час
вже ніколи
спинити себе тоді
вийти за поле
не можна
а може?
цей вітер не мій
не моя це робота
я вмію
але неохота
так рано
що скажеш?
давай іще трохи
бачиш?
я можу
ще мить
й все чудово
я послизнуся
невипадково
зелене все
це просто нудить
цей світ від тебе, мене
хтось курить
відколи
ти
дай руку
світло вимкни
ти можеш
знаю
тобі байдуже
небо падає
а я ж туди летіла
болить
дивитися на тебе
забудь себе
і легше стане
мені забутись
вже без тебе
боїшся
нащо?
друг я твій
можливо справжній
довіряй мені
стіна
зламай її
вона моя
багато
тільки не треба
світло не там
іти
не знати куди
все просто
ти