Кожен грає й добре знає –
геть усе у грі буває.
Дайте пас – і я втечу,
може, захист не спіймає.

Як нападник – я загроза,
кінь, що тягне свого воза.
Якщо чесно, я втікач.
...Отака футбольна проза.

Щільний захист – це болото:
не відмиєшся від поту!
дайте пас, тоді втечу,
ніби в’язень із-за дроту.

Воротарська. Простріл! Зміна...
Наростає штовханина.
Через себе б’ю той м’яч –
може, знайдеться шпарина.

Тренер цінить злість спортивну,
те, що я втечу все рівно.
Аж ніяка це не злість,
самому доволі дивно.

ось штрафний. Партнер – "на точці".
Тут, де я, нас – як у бочці!
Дайте пас, я знов втечу,
бо ж народжений в сорочці.

М’яч у грі! Біжу і б’ю вже...
Всі свої до мене – дружать!
Дайте простір, я втечу,
бо на радощах задушать...

із циклу "Лавиця запасного тренера"