Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.12
12:23
Я іду в елегійнім тумані
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.
2026.10.12
10:02
Пам’ятаю тебе, абрикосовий дух серед липня,
Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…
Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за
Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…
Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за
2026.10.12
06:18
Щуляться під вітром осокори,
Осінь тче із листя килими, -
То мовчиш, то знову щось говориш
Про стрімке наближення зими.
Ось вона завіє всі дороги,
Землю заховає в білий сніг, -
Тільки осокори чорноногі
Будуть чатувати сум доріг.
Осінь тче із листя килими, -
То мовчиш, то знову щось говориш
Про стрімке наближення зими.
Ось вона завіє всі дороги,
Землю заховає в білий сніг, -
Тільки осокори чорноногі
Будуть чатувати сум доріг.
2026.10.11
23:17
Не на жарт розкис маслюк:
час пливе, а він — малюк.
Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.
Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:
час пливе, а він — малюк.
Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.
Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:
2026.10.11
22:15
часу дрібязок все що лишилося
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив
2026.10.11
18:04
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
2026.10.11
16:56
Ще з часів радянської влади у літературному колі поетами вважалися тільки ті, хто був членом спілки письменників. З моїх пошуків я зрозумів, що Володимир Мацуцький не є членом спілки, а ви називаєте його поетом. Може це ваша особиста думка?
Ні, це не о
2026.10.11
16:33
Господи! Як зимно! Як же зимно!
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.
Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.
Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї
2026.10.11
15:33
Дрімай, дрімай, - шепоче в'ялий вітер,
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден
2026.10.11
12:30
Вже кілька днів гриміло десь на сході
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів
2026.10.11
08:34
Зазираю у очі бездонні,
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.
2026.10.11
07:16
Сталось так, як сталось,
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.
2026.10.11
00:18
На вакації до Печеніжина
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.
В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.
В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси
2026.10.10
19:17
Не спитала любов, не спитала,
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.
2011
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.
2011
2026.10.10
16:37
Хризантеми запалюють осінь:
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.
Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.
Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру
2026.10.10
16:03
Дивлюсь я на колишню повінь,
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.
На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.
На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Сегеда /
Проза
Нагітатор і бабця
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Нагітатор і бабця
Оце позавчера згобіду чую: хвіртка «рип!», і заходе до гобісця якийсь чоловічина, солідний такий, при галстуку, при костюмі спортівному, з папочкою бамажною… Думаю: це, видкося, прийшов якийсь нагітатор і хоче мене знагітірувати. А я ж саме стою раком в хліві і вигрібаю з-під курей… тего, як його…, яйця збираю, пораюся собі помаленько. А він кае до мене: «Доброздоровля, баушка! А чи підете на вибори?»
А я вам чесно скау, шо ті вибори мене вже за… тойго, заінтересували мене вже давно і сильно. Оце стою раком, вигрібаю і тільки-но й думаю, як би це кому оддати свій голос. То я зразу хтіла йому сказати якось некультурно, а тоді думаю: шо ж цей чоловічина виноватий, є же ж і над ним начальство, шо гонит його по людях нагітірувати. То я вже гобізвалася до нього культурніще: «А розтаку їхню матір трижди за ногу! Нема ж за кого голосувати, шоб їх мордою об дорогу голосувало!»
А він до мене кае: «Нє, баушка, ви в цьому ділі політично непідкована». Так і кае: «непідкована» – ну ти подумай, яка вже з мене кобила?! Говоре: «Облязатєльно тра голосувати, шоб вашим голосом ніхто не скористався». А я йому кау: «А сапою мею ніхто не хоче скористатися? Хай би прийшов та повигрібав котрийсь із тих ваших ган… як їх…, гандидатів. Ато вони все виступают, шоб їм на язиці пухирі повиступали!»
Тай цей чоловічина ше трохи помнявся, записав мою хвамілію, спитався, чи ше коло мене дід приписаний, чи вже в вишеньки виписався, а тоді знов кае до мене: «А якбе тако, баушка, чорт вас дьорнув на вибори прийти, то якому б ви гандідату оддали свою перевагу?» А я йому кау: «Це, синок, зависить од того, як по тілівізору будут дебати. Ми ше ж не бачили, хто як уміє дебати. А не дурно же ж є така приказка в народі: «Як дебає, так і робе». Як він не годен гарно дебати, то толку з нього не буде. От ми й подивимся: которий усіх харашо віддебає, за того і проголосуємо…»
А він кае мені, шо тра голосувати не серцьом, а гумом, і шо тра дивитися їхню програму. А я йому кау: «Чоловіче добрий, програму я дивлюся, в програмі в мене сєріал «Крамеліта», і хай вони всі вигорат синім пламенєм». А тут саме проснувся мій старий собака, то цей чоловічина тако задки-задки тай у хвіртку, але ше до мене кае: «Ви, баушка, добре подумайте про свій вибір, бо від цего буде залежати, шо ми лишим нащадкам». А я йому кау: «Чоловіче добрий, я то знаю, шо я лишу нащадкам. Я як випишуся в вишеньки, то гонукам лишу хату, пай земельний, садок, дванадцять подушок і швейну машинку «Цінгер». А ті гандидити і дупотати шо лишат? Вони ше й позабирают то, шо я лишу, шоб їх всіх вилами за ребра забрало…» Він ше шось мені хтів доказати, а я йому кау: «Йди ти, синок, лісом до Йосипової матері тай попробуй ше її, глуху, знагітірувати». Тай той нагітатор пішов, а вже стемніло, то так я й недовигрібала…
А я вам чесно скау, шо ті вибори мене вже за… тойго, заінтересували мене вже давно і сильно. Оце стою раком, вигрібаю і тільки-но й думаю, як би це кому оддати свій голос. То я зразу хтіла йому сказати якось некультурно, а тоді думаю: шо ж цей чоловічина виноватий, є же ж і над ним начальство, шо гонит його по людях нагітірувати. То я вже гобізвалася до нього культурніще: «А розтаку їхню матір трижди за ногу! Нема ж за кого голосувати, шоб їх мордою об дорогу голосувало!»
А він до мене кае: «Нє, баушка, ви в цьому ділі політично непідкована». Так і кае: «непідкована» – ну ти подумай, яка вже з мене кобила?! Говоре: «Облязатєльно тра голосувати, шоб вашим голосом ніхто не скористався». А я йому кау: «А сапою мею ніхто не хоче скористатися? Хай би прийшов та повигрібав котрийсь із тих ваших ган… як їх…, гандидатів. Ато вони все виступают, шоб їм на язиці пухирі повиступали!»
Тай цей чоловічина ше трохи помнявся, записав мою хвамілію, спитався, чи ше коло мене дід приписаний, чи вже в вишеньки виписався, а тоді знов кае до мене: «А якбе тако, баушка, чорт вас дьорнув на вибори прийти, то якому б ви гандідату оддали свою перевагу?» А я йому кау: «Це, синок, зависить од того, як по тілівізору будут дебати. Ми ше ж не бачили, хто як уміє дебати. А не дурно же ж є така приказка в народі: «Як дебає, так і робе». Як він не годен гарно дебати, то толку з нього не буде. От ми й подивимся: которий усіх харашо віддебає, за того і проголосуємо…»
А він кае мені, шо тра голосувати не серцьом, а гумом, і шо тра дивитися їхню програму. А я йому кау: «Чоловіче добрий, програму я дивлюся, в програмі в мене сєріал «Крамеліта», і хай вони всі вигорат синім пламенєм». А тут саме проснувся мій старий собака, то цей чоловічина тако задки-задки тай у хвіртку, але ше до мене кае: «Ви, баушка, добре подумайте про свій вибір, бо від цего буде залежати, шо ми лишим нащадкам». А я йому кау: «Чоловіче добрий, я то знаю, шо я лишу нащадкам. Я як випишуся в вишеньки, то гонукам лишу хату, пай земельний, садок, дванадцять подушок і швейну машинку «Цінгер». А ті гандидити і дупотати шо лишат? Вони ше й позабирают то, шо я лишу, шоб їх всіх вилами за ребра забрало…» Він ше шось мені хтів доказати, а я йому кау: «Йди ти, синок, лісом до Йосипової матері тай попробуй ше її, глуху, знагітірувати». Тай той нагітатор пішов, а вже стемніло, то так я й недовигрібала…
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
