ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.12.24 15:51
Безсніжна зима. Беззмістовний мороз.
Безрадісний вечір, безмовний світанок.
В повітрі - відлуння сумних лакримоз,
Сліди від порожніх палких обіцянок.

Беззахисне місто. Безсовісний світ.
Безбарвні думки та безплідна планета.
Свиней не відтягнеш від

Микола Дудар
2025.12.24 14:40
Ти бачив те, небачене ніким…
Забутий ним і згублений між ними.
Вдавав себе завбачливо глухим
Своїми (Господи, сприйми…) гучними.

В тобі ховалось сховане від сліз
З усіх доріг назбиране роками…
І ти як той у долі доле-віз,

Борис Костиря
2025.12.24 12:14
Ці паростки весни проб'ються безумовно
Крізь кригу і сніги, крізь сумніви і страх.
Вони здолають підступи і мову,
Якою говорив зими старий монах.

Вони здолають забуття і змову
Ненависті і зла, потворної тюрми
І так здобудуть певну перемогу

Сергій Губерначук
2025.12.24 09:23
– Який пан товстий та негарний.
– О-о-о, у пана в животі – риба.
У риби всередині – ікра.
А ікра та – очі.
А очі то – світ.
Світ – то пан.

23–24 серпня 1996 р., Київ

Віктор Кучерук
2025.12.24 06:54
Мов тополиний пух прилинув
На мерзлу землю за вікном, -
Рої сніжинок безупинно
Літали й вихрились кругом.
Кружляли, никли, шурхотіли
Навколо хати аж надмір
І світ ставав ще більше білим,
І білість вабила на двір.

Артур Сіренко
2025.12.23 23:51
Ми ховались від холодного дощу чужих слів під чорною парасолькою віри. Барабанні постукування по натягнутому пружному шовку китайщини здавались нам то посмішкою Будди, то словами забутого пророка-халдея, то уривками сури Корану. Ми ховались від дощу чужих

С М
2025.12.23 22:04
О докторе добрий – на поміч!
Там де серце було в мене – біль
Він тихий він б’ється
Можте вирвати і
У банці отій зберегти?

О мамо мені все недобре
І сьогодні не день а стрибок

Олександр Буй
2025.12.23 21:12
Я прочитати дам вогню твої листи,
А фото покладу чим глибше до шухляди, –
І потім сам-на-сам для пані Самоти
Співати заведу мінорні серенади...

Хай полум’я горить, ковтаючи слова,
Що зранили навік понівечену душу, –
І запалає вмить від болю голова

Борис Костиря
2025.12.23 19:57
Я іду забутими стежками
У глухих, неходжених місцях.
Заблукав поміж двома віками,
Хоч порив небесний не зачах.

Заблукав у лісі чи у полі,
У далеких хащах наземних.
Я шукаю волі у неволі,

Микола Дудар
2025.12.23 17:30
Перше моє прозвисько (в дитинстві) -- Євик, Свинопас, і пішло -- Сем, Кальок, Борода, Будулай, Татарин, Боніфацій, Лабух...
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:

Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп

Тетяна Левицька
2025.12.23 17:18
Я босоніж пройду
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.

І не страшно іти,

Кока Черкаський
2025.12.23 15:31
Ой, нема чого читати,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами

Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,

Сергій Губерначук
2025.12.23 11:38
Повертатися годі
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.

Віктор Кучерук
2025.12.23 08:01
Шумить стривожено Дніпро,
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.

Тетяна Левицька
2025.12.22 19:59
Видно не того любила,
розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,

Іван Потьомкін
2025.12.22 17:40
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський загарбник-мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Тере
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Вировець / Вірші

 ВІТЕР
Лишень боюсь, щоб не зірвало дах...
Та ні, не той, а справжній. Протяг свище,
влітає крізь віконце на горище,
де ветхий рубероїд — наче птах:

полишить мій притулок для біди,
у небо розпростерши чорні крила...
А вітер, мов знущається: «Немила!
Чого ти ждеш? Нічого вже не жди!»

І стогне, стугонить, зітхає скрушно,
до ранку замітає всі сліди...
А я не сплю.
Повторюю: «Не жди.»
Хтось був коханим — буде осоружним.




Найвища оцінка Тетяна Левицька 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Олександр Сушко 5.25 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-01-11 04:24:31
Переглядів сторінки твору 4597
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.641 / 5.38  (4.887 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.824 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.720
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.08.22 09:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2010-01-11 08:05:00 ]
Пані Ларисо!
Взагалі непогано. От тільки одне незрозуміло: якщо протяг залітає крізь віконце на горищі, то рубероїд накритий дахом. В такому випадку він злетіти не може, оскільки чимось прикритий, а не лежить просто неба. І чому протяг має чорні крила? Тут, мабуть, вкралася якась семантична неточність. Або я неправильно вас зрозумів.
З повагою, Олександр


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2010-01-11 12:03:21 ]
Пані Ларисо!
До чого тут металочерепиця, крокви і шальовка?
Це ж вірш про втрачене кохання! Якщо не згадувати рубероїд - взагалі все буде прекрасно!
А моя оцінка цього твору, то не оцінка всієї Вашої творчості.
Сьогодні ж прочитаю всю вашу добірку. І оцінку ставити буду тільки там, де вірш справлятиме найкраще враження. Навзаєм дарую Вам свою пісню у власному виконанні.
З повагою, Олександр


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2010-01-11 13:54:51 ]
Олександре, дякую за пісеньку.
Щодо вірша — логіка все ж таки Вам заважає. :)
Якби не було того рубероїду і нічного вітру, то не було б і вірша. А писати щось на зразок «я тебе любила, а ти мене ні, а тепер я тебе — ні, а ти мне — хтозна» — для цього таланту й не треба: бери та й пиши, як багато хто робить. Але нащо?
Може, в цих чорних рубероїдних крилах і полягають набоківські чари деталі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2010-01-13 13:58:50 ]
Вітаю, Ларисо!
А мені цей "ветхий рубероїд — наче птах" припав до душі. Як на мене, гарний і цікавий вірш. Торкає.
Бажаю Вам в Новому році любові, натхнення, усіляких гараздів, у тому числі вкрити черепицею дах свого будинку :)
З теплом,
Таня


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2010-01-13 21:51:55 ]
Дякую, Танєчко! Що то жінка: іншу жінку завжди зрозуміє, не те, що ці логічні (боязко озираючись навколо себе)чоловіки!
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-01-13 22:06:11 ]
Что ты, успокойся, это ветер
Жмется тайно к твоему окну...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2010-01-14 13:05:42 ]
:)
Она и словечка молвить
Не может от слез и дрожи,
А ветер верхом на кровле,
Хрипя черепицу гложет.
(Ф. Г. Лорка)