Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.08
15:07
То не вітер Диким полем трави колихає,
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч
2026.02.08
12:49
Я снігом табірним впаду тобі до ніг
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.
Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.
Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і
2026.02.08
11:37
Безконечне протяжне гудіння
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!
2026.02.08
09:09
Із Леоніда Сергєєва
Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!
Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!
2026.02.07
23:49
У напівтемряві п'ємо холодну каву,
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.
І надрив
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.
І надрив
2026.02.07
21:10
Крапка сонця утоплена в сіре лютневе марево.
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.
Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.
Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод
2026.02.07
20:39
Про що ти хочеш розказати, скрипко?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?
2026.02.07
20:21
Я спалю на багатті книжки
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,
Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,
Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –
2026.02.07
13:53
У кожного вона своя. А чи прозора?
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко
2026.02.07
10:26
Укрили заморозки ніжні квіти,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.
Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.
Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,
2026.02.07
09:00
Туманом розлилося небо в море,
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти
2026.02.07
05:08
Годинник з синім циферблатом,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.
І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.
І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,
2026.02.06
21:40
Мій Боже, дякую Тобі, що Ти є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю
2026.02.06
21:07
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.
Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.
Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,
2026.02.06
18:04
О ти (чий зір усе одвертий, а мій все пропустив)
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань
Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань
Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть
2026.02.06
17:31
Німе повітря. Королівство тиші.
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?
Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?
Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.07
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Слава Ульянов (1991) /
Проза
стоп
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
стоп
стоп. отвлекитесь на минуту от ваших проблем. возможно то, что я скажу, вы слышали сотни раз.
оглянитесь вокруг. что вы видите вокруг? пусть это будет ваш стол, компьютер на нём, чашка с кофе, книги, журналы, стул на котором вы сидите, телефон, кровать, шкаф, вообще, вся мебель, обои, паркет, телевизор. что объединяет все эти предметы? без чего эти атрибуты жизни не существовали бы?
ответ – нефть. возможно без неё, вы бы сейчас не сидели и не читали бы это. так как ни стула ни компьютера не было бы. нечего читать, не на чем писать или рисовать, нечего смотреть по телевизору. его ведь тоже нет. не страшно? а как насчет одежды, еды, теплых батарей в вашей квартире, самой квартиры. уже страшнее? это тоже то, чего бы без черного золота не было бы. удивляетесь, при чем здесь нефть? любая вещь и любой предмет после производства должны быть доставлены к вам. по воздуху, морю или по суше. почти все транспортные средства нужно заправлять нефтью. исключением есть поезда. но этот вид транспортировки сейчас не актуален. он игнорируется. нефтяными корпорациями делается всё возможное, чтобы использовался только их продукт. и ведь нельзя же ж/д средствами переправить груз на другой континент за океаном. мы все зависим от нефти. а она не бесконечна. мы закрываем глаза, говорим – «а что мы можем сделать?», и всячески игнорируем эту важнейшую проблему. пока все ожидают таинственного «майского» конца света, мы уменьшаем годы «спокойной» жизни, которая нам осталась и ничего не делаем, чтобы изменить что-либо.
раньше, главным топливом был уголь. ещё раньше – древесина. одно пришло на смену другому. если человечество не найдет замену нефти, вряд ли оно доживёт это столетие. конец, или по крайней мере, большие перемены в нашем образе жизни близок. будут войны за нефть(и не такие, которые сейчас ведёт Америка, а открытые войны). закончится нефть. даже та, которую сохраняют штаты в своих землях, будет война за оставшиеся ресурсы. а что потом?
людьми управляют правительства. правительствам более сильные правительства, а ними нефтяные компании. чтобы что-нибудь изменить надо избавляться от этой иерархии.
вы подумаете – «это всего лишь слова, что ТЫ реально можешь сделать? что МЫ можем сделать прочитав это?». я не знаю. но разве, признание проблемы не есть первым шагом её решения?
для наших нас это и последующие столетия не будут радужными. конечно, если мы раньше не вымрем от СПИДа или от какого-нибудь вируса, искусственно выращенного фармацевтическими компаниями.
я уверен, вы слышали об этом сотни раз, но в вас это ничего не изменило. и этот сто первый раз вряд ли что-то изменит. но всё-таки я попробую.
оглянитесь вокруг. что вы видите вокруг? пусть это будет ваш стол, компьютер на нём, чашка с кофе, книги, журналы, стул на котором вы сидите, телефон, кровать, шкаф, вообще, вся мебель, обои, паркет, телевизор. что объединяет все эти предметы? без чего эти атрибуты жизни не существовали бы?
ответ – нефть. возможно без неё, вы бы сейчас не сидели и не читали бы это. так как ни стула ни компьютера не было бы. нечего читать, не на чем писать или рисовать, нечего смотреть по телевизору. его ведь тоже нет. не страшно? а как насчет одежды, еды, теплых батарей в вашей квартире, самой квартиры. уже страшнее? это тоже то, чего бы без черного золота не было бы. удивляетесь, при чем здесь нефть? любая вещь и любой предмет после производства должны быть доставлены к вам. по воздуху, морю или по суше. почти все транспортные средства нужно заправлять нефтью. исключением есть поезда. но этот вид транспортировки сейчас не актуален. он игнорируется. нефтяными корпорациями делается всё возможное, чтобы использовался только их продукт. и ведь нельзя же ж/д средствами переправить груз на другой континент за океаном. мы все зависим от нефти. а она не бесконечна. мы закрываем глаза, говорим – «а что мы можем сделать?», и всячески игнорируем эту важнейшую проблему. пока все ожидают таинственного «майского» конца света, мы уменьшаем годы «спокойной» жизни, которая нам осталась и ничего не делаем, чтобы изменить что-либо.
раньше, главным топливом был уголь. ещё раньше – древесина. одно пришло на смену другому. если человечество не найдет замену нефти, вряд ли оно доживёт это столетие. конец, или по крайней мере, большие перемены в нашем образе жизни близок. будут войны за нефть(и не такие, которые сейчас ведёт Америка, а открытые войны). закончится нефть. даже та, которую сохраняют штаты в своих землях, будет война за оставшиеся ресурсы. а что потом?
людьми управляют правительства. правительствам более сильные правительства, а ними нефтяные компании. чтобы что-нибудь изменить надо избавляться от этой иерархии.
вы подумаете – «это всего лишь слова, что ТЫ реально можешь сделать? что МЫ можем сделать прочитав это?». я не знаю. но разве, признание проблемы не есть первым шагом её решения?
для наших нас это и последующие столетия не будут радужными. конечно, если мы раньше не вымрем от СПИДа или от какого-нибудь вируса, искусственно выращенного фармацевтическими компаниями.
я уверен, вы слышали об этом сотни раз, но в вас это ничего не изменило. и этот сто первый раз вряд ли что-то изменит. но всё-таки я попробую.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
