ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.08.12 21:49
* * *
На стадіоні перемог і втрат
Стоїш, як початківець перед боєм,
І дивишся на сонце із-за брам,
Що не дають наповнитись собою.

Попереду ще стільки рубежів,
Поразок, зрад, тріумфів і трагедій.
І доля піднімає на ножі

Світлана Майя Залізняк
2025.08.12 17:09
Персефона. Передосінь
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Наголоси позна

Юрко Бужанин
2025.08.12 17:00
***
Промені сонця пестливо
Перебирають листя груші.
Поблизу рясніє слива
Гілками необтрушеними

І персики на осонні.
Рум’яняться гордовито.
Немов пастораль-симфонія,

Світлана Пирогова
2025.08.12 13:47
Загубились удвох
Загубились удвох,
як волошки у полі пшеничнім.
Чи це яв, а чи, може, їм сниться.
Гріє сонце обох.

Доторкнувсь до чола
і ні слова, ні звука, цілунки.
Ніби той же юнак, і та юнка.

Юрій Гундарєв
2025.08.12 10:06
Тигран і Микита, шістнадцятивічні
У червні 2023 року російські окупанти в Бердянську вбили двох підлітків - 16-річних Тиграна Оганнісяна
та Микиту Ханганова, яких підозрювали у підготовці диверсії на залізниці.
Відважних друзів застрелили снайпери: Микита був вбитий пострілом у голову,

С М
2025.08.12 07:33
Кухня для душі (The Doors)
на годиннику час коли зачиняють
і треба йти і я це знаю
але оттак сидів би до ранку
повзуть автівки усі в очах
сяє ліхтарний порожній блиск
замер у мозку німий одчай
це ж єдине місце
це ж єдине місце

Артур Курдіновський
2025.08.12 07:30
Міський квітень (малий вінок ронделів)
МАГІСТРАЛ

Ось тут, на майданчику, серед панельних будинків,
Зустріли ми квітень. Хай стане він принцом казковим!
Легким амфібрахієм, ніжним, замріяним словом
Альтанку весна подарує, неначе з картинки.

В реальності лавки нема і тепла - ні краплинк

Юрій Лазірко
2025.08.12 01:23
Зеньовий Трудомісяць -- Альбом Теревені від Зеня
Асю - в сільмазі і на матраці.
Касю - де Асю, відходячи з каси.
Валю - на валі і сіновалі.
Віку - без ліку та без базіку.
Ніку - як Віку, тільки з базіком.
Жанну - у ванні дуже старанно.
Янку - у ґанку ще з позаранку.
Іру - так щиро, без... і без м

Ярослав Чорногуз
2025.08.12 01:16
Достиглість душі
Не кажи, не проси, не кляни --
Знову осінь іде до порога.
Як від миру йдемо до війни --
Так підемо в свій час і до Бога.

Може нам, навпаки, порадіть,
Що у пору достиглу вступаєм.
Мудродумання в нас мимохіть

Борис Костиря
2025.08.11 21:29
* * *
Я шукаю тебе у далеких жінках,
Як загублений час у далеких віках.

Впізнаю твої риси в далеких, чужих
Чарівницях на крайній життєвій межі.

Хоч би скільки тинявся у пошуках тих,
Все одно повертаюсь до рідних твоїх

Борис Костиря
2025.08.10 21:55
* * *
Мій телефон вимкнувся.
Я подаю сигнали "SOS!"
лише своєю енергетикою.
Мене неможливо
запеленгувати. Я - риба,
яка заплила у найбільші
глибини океану.
Я втратив сутність

Володимир Невесенко
2025.08.10 15:59
Я не чекаю дива. Дав би Бог
Я не чекаю дива. Дав би Бог
дійти до Бога праведно і чесно
крізь метушню, де світ живе облесно
від тайних перемов до перемог,
де чорні тіні безсловесно
ведуть із Сатаною діалог.

Я не чекаю дива. Дав би Бог,

Євген Федчук
2025.08.10 15:46
Знову на ті ж самі граблі?
Поляки – гонорові та часто так бувало:
За гонором уроки минулі забували.
Події в сорок третім трагічні на Волині
Хвилюють українців з поляками донині.
Десятки тисяч люду загинули невинно,
Які жили віками на землях України.
В час, як на Україну знов

Артур Сіренко
2025.08.10 15:37
Silentium caeli
Країна, де помер вітер,
І воскрес серед паростків жита,
Де сталеві ножі дозрівають мов яблука
На дереві пізнання добра і зла –
На старій яблуні радості.
Весталки розпалюють ватру
Серед глупої ночі осінніх гусей,
Зачиняючи вікна минулого,

Тамара Ганенко
2025.08.10 07:36
Етюд червоним
Десь твоє серце далеко
Неприкаяне
Піврозчахнуте
Дике
Горде
Домашнє
Умиротворене

Борис Костиря
2025.08.09 21:54
* * *
Тихо спадає листя,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ірина Буцяк (1984) / Вірші

 Зціли
Сліз не було.
Всі висохли ущент -
від розпачу,
від жаху,
від нестями...
Ще дзвони не гули.
Вони мовчали.
Ще їх не передбачив
лютий день.
День?!
Та хіба від дня залежить щось?
Хіба не люди зміст у день вкладали?

...Який ти лютий, слів жахливих дощ!
- Розпни його!
І сина розпинали.
Глумилися:
- Чого ж мовчиш? Ти ж цар!
- З"яви свої дива! Тоді повірим!...
Вп"ялося терня у Його чоло.
Ой, як воно кривавило Марію!
Ятрило серце!
В мозок уп"ялось!
Вбивали цвяхи в материнську душу!...
Ще збудеться...
Та щоб воно збулось,
Ти в смерть оцю іще пірнути мусиш!
Поринути у біль цей, як в вогонь,
і очі обпекти, і змучене обличчя
угору піднести, бо там -
і Син, і Бог -
на цім хресті, і нині, і навічно.

...Вселенська мати - відчаю ковток!
Не те, що закричати - не дихнути...
Прости, Пречиста Діво, цей народ!
Прости його! Це заповідь Ісуса!
Прости нам всім, що живемо не так.
Прости, що ми не варті тої крові.
Прости нам кожне слово, кожен цвях!

Зціли нас материнською любов'ю!




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-01-26 10:21:13
Переглядів сторінки твору 5289
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.831 / 5.5  (4.780 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.427 / 5.33)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.12.09 16:20
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-26 11:43:25 ]
Світло. Хоч багато про біль і страждання, але світло. Ви на правильному шляху, як на мене.
Кілька технічених зауваг:
- "Та хіба від дня залежить щось?" - на цьому рядку прочитання спотикається, помрікуйте над ним.
- клична форма - "дощу"?
- "розпни" - "розіпни"?
- аби уникнути зайвих збігів приголосних пропоную "Пірнути в біль цей, наче у вогонь"?
- обличчя - "підвести"?

Натхнення Вам, Ірино!
З повагою, Віталій


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-26 11:46:09 ]
Соррі за одруківку - "технічних зауваг"))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Буцяк (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-26 12:07:38 ]
Дякую, Віталій, за поради та доброзичливість.
Можливо ви і правий, однак для мене близьким є саме моє написання, адже кожне слово там має своє емоційне навантаження, навіть порядок слів може міняти трішки настрій твору. Тому мені поки-що важко щось міняти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Буцяк (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-26 12:08:33 ]
Однак це ще зовсім не означає, що я з неповагою ставлюся до порад інших людей. Я прислухаюсь, дещо змінюю. Але зізнаюсь - мені це важко дається :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-26 12:12:15 ]
То є виключно Ваша воля і право)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Буцяк (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-26 12:41:57 ]
атож ))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-26 12:43:19 ]
ще б пак)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-01-26 12:51:27 ]
добре, що не абияк... :о))))
Іринко, файно.
Я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мар'яна Лелик (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-26 13:55:40 ]
дуже щиро.серце відгукується.молодець, що пишете на такі теми!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-01-26 14:17:57 ]
Сподобалось: і зміст, і емоційна напруга, і образність, і ритміка.
Лише в одному місці ритм збився:
"День?!
Та хіба від дня залежить щось?
Хіба не люди зміст у день вкладали?"
Пропоную так:
Але, хіба
Від дня залежить щось?
Хіба не люди
В нього зміст вкладали?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Буцяк (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-26 14:39:18 ]
це свідомий збій, можна сказати - художній прийом; адже так краще передати напругу.
Дякую всім за коментарі


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ореста Возняк (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-26 17:28:33 ]
Ірочко, дякую за сміливість писати про те, що болить і є вічним. Гарний вірш. А збій дарує маленьку мить для того, щоб задуматись.