ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
***
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
* * *
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Осіння замальовка
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
Як демократія із носа лізе
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Страх безконечності
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Диригент
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
***
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби…
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
Не беріть на кпи
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Нагадування собі
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Сторінки засипані осіннім листям
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Фантасмагорій дивовижа
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Осінь (1979) / Вірші

 Галера
Образ твору Ночами чую, як бринять канати,
Як стогне щогла і рипить стерно,
Гудуть вітрила, споєні пасатом,
І руки пахнуть молодим вином.

Летить душа в безмежних синіх долах,
Вимірює вузли невтомний лаг.
І ріже вись дзвінкий чаїний сполох –
Моєї волі золотавий стяг.

І знову на губах солоний присмак,
Коли з потужним ревом ураган
Стає супроти, й непосильним тиском
Здіймає гнівно сивий океан.

Здригнеться кіль, і гул піде кормою,
Хитнеться палуба, гайне штурвал,
Згори, немов табун коней, стіною
Із піною впаде шалений вал!

А потім вщухне. І засяє простір,
Відновить курс і румби корабель.
Поманить вдаль ще невідкритий острів,
Тонкий туман незвіданих земель…

Ночами чую…
Колихає гавань,
Трима швартóвий на мілкій воді.
Міцні мотузки бережуть від плавань.
А як не втримають? То що ж тоді!?


…Пошерхлі губи обпікає сіллю,
Горить засмага на моїх плечах…




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-01-29 11:20:45
Переглядів сторінки твору 5917
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.935 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.976 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.720
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2021.11.01 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2010-01-29 11:37:57 ]
Несподіваний вірш, Олено. Та ще й таке знання необхідної термінології!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 16:38:39 ]
Завжди намагаюся бути несподіваною, навіть тоді, коли навкруги все стабільно звично. :) Дякую, Юль, що цікавишся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-29 11:44:48 ]
Дійсно, морехідними термінами Ти озброєна добряче!
Гарний вірш, то не плавання, а ціле життя...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 16:40:10 ]
Корабельне життя :) Здалося, що саме цим марять суда на якорі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 12:50:19 ]
А останні рядки, себто якась незакінченість, трохи провокативна, чи ні? Як відкрита пропозиція? Але тільки вдвох, бо інакше іще той трилер почнеться! :)

Красива штучка, Оленко, згадалася чомусь стара пісенька на цю тему "Бригантина" >>>

Можливо - "здіймає" без "з" краще?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 16:47:29 ]
То вже не провокація, то вже лишився берег за спиною. Прилив, течія, не втримав манільський канат :)

Вдячна порадам, подумаю над вдосконаленням.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Рожко (М.К./М.К.) [ 2010-01-29 13:17:39 ]
дивнувато, жінка так написати не може...
а якщо все ж може...
ааааа... зрозумів - відображення минулих подій на рівні тонких тіл в теперішньому часі.
у минулому житті ваше прізвище не Колумб часом було ? ;о)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 16:53:11 ]
Ви дуже точно все зрозуміли, чи відчули. :) Я зараз саме на тій межі, де перетинаються минуле і теперішнє.

А можливо Пенелопа, яку сидів і чекав вдома Одіссей, поки вона ходила під вітрилами. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-29 14:23:16 ]
Якщо "щиро конструктивній" то... то якраз жінка так написати і може. Відповім.
Якщо галера, вітрила, корабель і з великим натягом океан потерплять одне одного, то галера в переносному розумінні каторга і невідкритий острів трохи не є романтика. А вже під пасатом галери не ходили, широти такі низькі, що на підневільній праці не спуститися ніяк.
Лаг вузли не вимірює. Лаг вузли показує.
Якщо вже море то вимпел чи флаг, а стяг "пєхоті".
Ураган непосильним тиском? Ураган не податкова, хабаря не візьме. Штурвал знову ж "не хлопці в кіоск за пивом", не гайне.
Якщо вже курс, то навіщо ще і румби? Або або.
Мотузки знов для "пєхоти". Канат і банка, кок і вахта.
Але це так собі. Можливо це судно не корабель і капітан на ньому жінка? Історія приклади знала, як не дивно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 16:57:36 ]
Овва! Невже морський вовк?! Щиро вдячна. Багата інформація. А події відбувалися в Атлантичному океані у смузі пасатів між екватором і 30гр.пн.ш. і корабель ішов з Дакару у Тринидад і Тобаго. І над ним дійсно летів стяг, мій стяг. :)

Дякую за зауваження. Врахую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 15:53:05 ]
Оскільки тут вже прозвучали якісь там натяки на жіночо-чоловічу поезію :) , то спробую підключитись і в розвиток згаданої теми перекласти цей вірш з жіночої на чоловічу мову :))) Отже...

Галера

Дзвенять кайдани, ледь бринять канати
І стогне щогла, й ніч рипить кермом,
Та вже вітрила випнули пасати,
Пропахнувши не кров‘ю, а вином.

Душа летить в зодіакальне коло,
Вимірює вузли невтомний лаг
І крає зодіак чаїний сполох,
А сонця схід здійма свободи стяг.

Та знову на губах солоний присмак
І знов шмагає простір ураган,
Хоч нагаї вхопивши, весь у бризках,
Встає з-за борту гнівний океан.

Здригнеться кіль і обрій за кормою,
Гойднуться весла, ланцюги, штурвал,
Згори, з небес, тюремною стіною
Із піною впаде шалений вал!

А потім вщухне… І засяє простір…
Відновить курс вже вільний корабель.
Поманить вдаль ще невідкритий острів,
Гіркий туман незвіданих земель…

Дзвенять зірки…
І падають у гавань,
Тремтить швартовий на мілкій воді –
Ніч якорі утримують від плавань.
А як не втримають? То, що ж тоді?!..

…Пошерхлі губи обпікає сіллю,
Пече засмага плечі молоді…

Переклад вільний, прошу ЧЖ сильно мене не лупцювати :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 16:59:21 ]
Як же ж справжньо, саме чоловіча поезія! Із моєю краплинкою. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-29 16:17:43 ]
Пане Олексію, ЧЖ взяла відгул на кілька днів. Кризис розійшовся по планеті. Але сподіваюсь довго сачкувати не буде. А тут така тема. підміню її, якщо Ви не образі. За тебе Чорнявко нелегку ношу взяв. А як не взяти. Тема така рідкісна і хороша. "й ніч рипить кермом"? Не кожний день почуєш. Як казала колись одна симпатична особо - сік! Пане Олексію, не мучте бідний лаг. Я вже згоден на "відмірює". А винні пасати то добре. Оленко, ви не в образі, що у Вас на сторінці?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 16:50:17 ]
"..Пане Олексію, не мучте бідний лаг. Я вже згоден на "відмірює"..."

А от я не згодний категорично :) І заступатимусь в цьому випадку за пані Олену! :))) Адже "відмірюють" просторові величини, відтинки, мілі та міліметри, а "вимірюють" швидкість. А "вузол" - одиниця вимірювання швидкості, що дорівніє однієї милі на годину. А в словнику "ЛАГ, -а, ч., мор. 1. Навігаційний прилад для ВИМІРЮВАННЯ швидкості руху судна або пройденого ним шляху..."

Що стосується "..."й ніч рипить кермом"? Не кожний день почуєш...", то й дійсно не кожен ДЕНЬ чуєш НІЧ :))))

Пані Олено, ви вже даруйте двом занудам :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 17:00:51 ]
Щаслива бачити вас на моїх сторінках!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Закарпатець (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-29 18:06:18 ]
Прекрасний вірш, Оленко. Дякую за "морську" емоцію вам!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-02-01 12:19:53 ]
І вам вдячна за відвідини! І за те, що не проти жінки на кораблі. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-01-29 18:14:50 ]
І мені дуже гарно! Давно не бачила майстерно виконаного мариністичного філософського твору жіночим пером. Кличе в мандри...
Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-02-01 12:42:24 ]
Дякую, Іро. Світ безмежний, та приємно, що ми зустрілися із вами в океані. Незабутніх подорожей та попутного вітру!