ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2025.08.08 16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття

Світлана Пирогова
2025.08.08 14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.

Портулак обіймає землю,

С М
2025.08.08 11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі

Борис Костиря
2025.08.07 21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена

Тамара Ганенко
2025.08.07 19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині

Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно

Євген Федчук
2025.08.07 19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його

Олена Побийголод
2025.08.07 16:29
Із Бориса Заходера

– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)

Артур Курдіновський
2025.08.07 02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.

Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.

Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.

Борис Костиря
2025.08.06 22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".

Володимир Бойко
2025.08.06 21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися. Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють. На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші. Колиш

Олена Побийголод
2025.08.06 11:19
Із Бориса Заходера

Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!

Федір Паламар
2025.08.06 00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.

Іван Потьомкін
2025.08.05 23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.

Борис Костиря
2025.08.05 21:25
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,

Олександр Буй
2025.08.05 20:32
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.

В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я

Устимко Яна
2025.08.05 16:04
по полю-овиду без краю
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня

у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ореста Возняк (1984) / Вірші

 * * * Молитви і попіл...
“Дружина ж Лота
озирнулась позаду нього
й стала соляним стовпом.”
Книга Буття.
Молитви і попіл
Нещирих вітань,
Досі віття болю
Впивається в очі.
Ненависть із жалістю
Цілуються стиха
Нащо ми так любимо
Ділити пейзажі із ран
Між собою?..
Я з тобою. Я твій оберіг.
Тільки рятуй
Від ніжної мужності,
А то озирнуся, мов Іріт...

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-01-31 17:58:17
Переглядів сторінки твору 5965
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.017 / 5.5  (4.838 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.342 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.796
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2012.12.24 12:31
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-01-31 20:32:22 ]
Я тебе боюся... :о))
Ти дуже добре використовуєш біблійні образи у своїй поезії. Мені це подобається.
Я не ризикую.
:о)
Я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ореста Возняк (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-31 21:53:06 ]
Я почала робити це тоді, коли не відчувала велечезної відповідальності перед цими образами, тому й наважилась... Навіть не казатиму коли написала цього вірша. Любов робить дива - відкриваються глибини реальності (вік немає значення).
Зараз відчуваю цю відповідальність, але вже не відмовлюсь від них, бо вони такі людські і справжні. Це ж жива присутність Бога у вічних людських пошуках!
Дякую, Ярино. Не бійся мене, я добра)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-31 22:00:52 ]
Хіба дружину Лота звали Сара?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Чернець (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-31 22:58:20 ]
Сара була дружиною Авраама, а Лот його племінником. Біблія не подає ім'я дружини Лота. Але використання біблійного сюжету дуже цікаве.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ореста Возняк (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-31 23:21:09 ]
Дякую, за уважність до тексту...
чомусь я була певна, що її звали Сара. Пошукаю чому.
Зрештою, ім"я тут умовне - цн будь-яка жінка, котра не може так просто залишити все, що любила і плекала...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-01 00:03:36 ]
Ім"я дружини Лота є в Торі. Її звали Іріт. Ось деякі відомості. (До речі,Іріт була другою дружиною Лота, першу казнили).

"Затем Лот женился на дочери местного вельможи, по имени Ирит (об этом написано в Мидрашах: книгах Мидраш Танхума и Пиркей де-раби Элиэзер)"
***
Духовный потенциал Ирит был огромен... Имя ее означает — «пробуждение», «возбуждение».
Иначе говоря, ее суть — «быть возбужденной», томиться желанием соединения мужского и женского начал, которое служит символом-моделью Великого соединения Неба и Земли, Творца и сотворенного Мира.
Такой женщине, как Ирит, обладающей высоким потенциалом духовности, следовало отделиться от "содомитянского мировоззрения". Полностью и окончательно — «без оглядки».
Однако она не проявила готовности пуститься вплавь по жизни без философии Седома. Иначе говоря, сохраняя некую связь с мировоззрением Седома, она как бы лишила себя возможности реализовать свою способность: желать и приближать истинное Единение".

Як бачите, все дуже неоднозначно і багатошарово.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Фульмес (Л.П./М.К.) [ 2010-02-01 13:57:28 ]
Приєднаюсь до бесіди. До речі, у Ганни Осадко є дуже гарний вірш "Іріт". Варто на нього звернути увагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-01 13:58:46 ]
А я нещодавно про Лотову дружину читав у Ахматової...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ореста Возняк (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-01 20:37:38 ]
Лео, щиро дякую, що знайшли для мене цей текст. А звідки він?
Тлумачення імені Іріт примушує замислитись і продовжити творчі пошуки. За це окреме дякую.
З повагою О.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-01 21:07:04 ]
Будь ласка. Мені теж було цікаво про це дізнатися більше, бо дійсно відкриваються нові глибини розуміння. Ось одне із джерел, де про це написано:
http://www.evrey.com/sitep/askrabbi1/q.php?q=otvet/q1658.htm
А оце вірш Анни Ахматової "Лотова жена"
http://ahmatova.ouc.ru/lotova-jena.html

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ореста Возняк (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-01 20:39:49 ]
Мені буде цікаво познайомитись з творчістю Ганни Осадко. Дякую, Юліє. Заходіть ще. На жаль, творчі дискусії починаються лише з творчих помилок... пишіть свої роздуми частіше - вони потрібні. Адже не хочеться робити помилки для епатажу і самопіару))))))
О.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ореста Возняк (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-01 20:41:42 ]
Віталію, ми як зговорились. Мені теж захотілось знову повернутись до Ахматової. А ви часом не пам"ятаєте в якому вірші вона пише про дружину Лота?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-02 09:54:32 ]
Якщо не помиляюся, вірш так і називається - "Лотова жена", із циклу її біблійних віршів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ореста Возняк (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-01 20:53:07 ]
Дивно я написала - виявляється, то була не перша зустріч з віршами Ганни Осадко. А вірш Іріт мені особливо торкнувся серця. Дякую ще раз, Юліє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ореста Возняк (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-02 16:12:44 ]
Лео, окреме спасибі за ссилки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ореста Возняк (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-02 16:24:15 ]
З такою насолодою прочитала вірш Ахматової - щось так защемило... мабуть, з дитинства))