ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2026.09.25 17:24
поки ви не плачете -- з присмаком блюзу
поки ви не плачете
небо чисте
як же гірко бачити
пале листя

як же любо дихати
добрим словом
що лягає тихо так

Вячеслав Руденко
2026.09.25 15:52
Beeper
Beeper – таємне ночі,
Тої, що в хутрі Неба,
Чорним струмком лоскоче
Річку життя, як щербу.

Де від Плеяд захмарних
Юний Гаврило босий,
Наче вівчар отари,

Борис Костиря
2026.09.25 13:45
Мить
Це так важливо - не проґавить час
Натхнень, прозрінь, осяянь і пророцтва,
Великий, ніби трепетний Тарас,
Не згаявши хвилини первородства.

Ця мить нечутно, тихо спалахне
І кане в час, мов крапля миготлива.
Не втопиш у озерах реноме,

Світлана Пирогова
2026.09.25 12:46
Осіння звабо
Красуне, знов нова і неповторна.
Твої тумани і дощі у час тривог,
А липа з кленом обіймаються удвох
Тоді, як вітер грає на валторні.

Глибинна? Так, тебе не осягнути,
Бо не спинити і не випити до дна.
Осіння звабо, ти така лише одна.

Ігор Шоха
2026.09.25 12:37
Доречно – про деякі речі
Війна дає шалені бариші
олігархії будь-якого краю,
де правду і свободу убивають,
а телеботи інтермережі,
буває, що від щирої душі
дияволу во плоті помагають.
Система влади має реноме
лукавого пройдисвіта і чорта.

Ірина Вовк
2026.09.25 07:54
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 7)
VIІ. « РИМ ПОЧЕКАЄ! » Кімната молодого Плінія була завалена сувоями. Тут були вірші Вергілія, праці істориків і його власні начерки. Юнак гарячково пакував речі в шкіряну сумку. Завтра вранці в порту на нього чекав корабель до Остії. Пліній

Віктор Кучерук
2026.09.25 07:16
* * *
До сонця усміхається земля,
Діждавшись врешті просвіту в тумані, -
Вже росами вмиваються поля
І обсихають в теплому сіянні.
Усе навколо скинуло свій жаль,
Розвіялися сумніви й тривоги, -
Душа світліє, як прозора даль,
І стелиться життя нова дорога.

С М
2026.09.24 23:59
Ушкодження розуму (Pink Floyd)
Лунатик на траві, дивись
Лунатик на траві, дивись
Згадавши як сміявся й грав колись
Інші диваки за ним велись

Лунатик у передпокої
Лунатики в передпокої
В газеті їх обличчя звернуті додолу

хома дідим
2026.09.24 23:03
* 212 *
обережно акуратно
непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті

Тетяна Левицька
2026.09.24 22:13
У сквері
Ще краплі літа в осені барвистій
перлинами роси у падолисті,
та вже схиляють голови жоржини;
лоскоче оболок* вологий жовтень,
свавільний вітер бешкетує вкотре
прозорим привидом у журавлині.

Каштанів їжачки вп'ялися в землю,

Ольга Садкова
2026.09.24 20:58
Підкажи сонечку
Грались в піжмурки із сонцем,
якось, огірки.
Ув огудині сховались добре під листки.

Сонце тикається в листя:
як би зазирнуть?
Жодної нема шпарини ані там, ні тут.

Вячеслав Руденко
2026.09.24 18:34
Шерех часу невагомих
Підлога бажає зігрітись,
Юрба із бандурами зліва
Несе непорочне угору.
Фіналу не буде — диво.

Диво з червоної глини,
Мета його нам невідома.
Шерех ще чути з обійстя

Євген Федчук
2026.09.24 17:13
* * *
Жили чоловік і жінка на хуторі. Звісно
Двом на хуторі отому їм було не тісно.
Бо ж ніхто до них не їздив, щоб погостювати.
А вони гостей любили у себе приймати.
Щоб самим у гості з’їздить – того не любили.
Тож на хуторі своєму у нудьзі сиділи.
Якось

Юрко Бужанин
2026.09.24 16:43
***
Так схожий на старовинні,
Я замок повітряний звів.
В ясній мальовничій місцині,
Із хитросплетінням ходів.

Заходимо вдвох у замок. –
Тут гарно, лише придивись:
І стіни – дзеркальний спалах.

Борис Костиря
2026.09.24 14:26
Прощання
Колись доводиться прощатись
Із домом, книгами, людьми.
Не дочекаєшся пощади,
Хоч упади на дот грудьми.
Колись приходить час останній
І вирішальна дивна мить.
Всі непромовлені питання
Не можна в серці утопить.

Віктор Кучерук
2026.09.24 06:15
* * *
Предківські дороги нам дарують крила
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Гренуіль де Маре / Вірші

 ПМС
Образ твору Предскажите мне исход
Вечной битвы тени с тенью -
Есть арбитр, да он не в счет -
Спит давно, сраженный ленью…

Напророчьте мне беду
(В счастье все равно не верю) –
Я надуюсь и уйду,
С наслажденьем хлопнув дверью.

Напишите мне стихи –
Я их выброшу в окошко…
Нет, стихи-то неплохи,
Вот и завидно немножко!

После чая до ворот
Вы меня не провожайте,
Поищите лучше йод
Да осколки собирайте…





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-02-06 20:03:39
Переглядів сторінки твору 9494
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.664 / 5.5  (4.893 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 4.610 / 5.5  (4.901 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.706
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2025.07.31 23:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 01:00:56 ]
Вибачайте шо офіціальний візіт роптовий і без церємоній
Така характерна штучка получилася...
Твоя...
З побажанням щастя
Люблю
Юля


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 01:22:44 ]
А ручки-то, ручки на фотці впізнала?! Ножик у лівій... Папараці - вони не дрімають ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Біла (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-13 01:07:32 ]
Я б такий вірш у віконце не викинула. І не тому що не заздрісно, а тому, що зміст його буває близький. Під настрій...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 01:29:20 ]
Заходьте, сідайте... Кави? Коньяку? Ой, пізно ж уже... Тоді - чаю м'ятного, еге? Щас...
Ох, ці жіночі настрої... Про них, власне, і вірш. Та й героїня нічого нікуди не викидала - так, пригрозила... тіпа хай шанується ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Біла (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-13 01:36:40 ]
Ага, чаю можна, з лимоном. Тільки ніж відкладемо подалі, а то раптом настрої зміняться...;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 13:05:37 ]
Ножик був Юлін, то вона його вже забрала. Правда, разом з лимоном... але зате у нас тепер є коньяк. Причому у пластикових чарках - і схочеш розтрощити спересердя, то ніц не вийде... Так що нам ніякі перепади настрою вже не страшні! Беріть свою чарочку, сідайте ближче до вогню та грійтеся, бо ж надворі таке вже щось мете - жах... а в нас затишно, правда? ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 13:01:41 ]
М-м-м
Коньячок тоді був ше той :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 13:08:27 ]
Цінителька... А я в ньому не розбираюся, в каву бовтнула - та й усе ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Біла (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-13 13:20:44 ]
Ех-х.. не дійшов іще технічний прогрес до пригощання і цокання он-лайн. Чесно кажучи, не відмовилась би зараз від ароматного коньячку в такій компанії... А до коньячку ще кавусі чорної і шоколаду білого:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 21:54:07 ]
Не дійшов, кажете?.. (замислюється). Та, знаєте, прогрес - таке діло, зранку не дійшов, а вдень уже тут (ногою заштовхує подалі під стіл пляшку коньяку, одночасно запихаючи в шухяду банку "Neskafe Gold"), а увечері в двері стукає - наливай, мовляв, цокнемося онлайн! А наливати - нічого (під столом щось упало й покотилося, булькаючи), та й жакушувати, чешшшно кажучи, нічим (давиться рештками шоколаду і злодійкувато облизує липкі пальці). Отака халепа!
(Десь угорі починає миготіти червоним лампочка з написом "совість". Реакції - нуль. Вмикається сирена...)
- Ну, нє, якщо добре пошукати (досадливо морщиться і затикає вуха)... От зараза, просила ж відключити цю сигналізацію - дзуськи! Кажуть, передбачена в проекті, без неї вся система з ладу вийде...
Ой, коротше - знайдемо вже щось для гостей дорогих. Аби тихо було... ось як зараз ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 22:01:40 ]
білити. однозначно - білити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-14 18:56:35 ]
Драстуйте, Сергію. То, кажете, однозначно?.. (Милується щойно нарощеними акриловими нігтями). Та у мене ще стіни не скрізь поштукатурені, ви ж на фото гляньте... Чи, може, на цій фотці забагато мене? То я саму стінку можу зняти ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-02-15 23:45:25 ]
нє_нє_нє! не забагато! я всьо бачу й так (обережно заглядає за)
акрил з бльосткамі? чи зі смайликами? (розумом хоче смайликів, всім іншим - бльосток)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-16 12:57:12 ]
З бльостками?! (Презирливо пирхає). Бльостки – то вчорашній день і моветон… З лєпкою! Цвіточки-завиточки, такі, знаєте, білі з рожевим, а зверху – позолота…
Їздила вчора в село, то сусідська бабця як побачила цю красу – аж просльозилася від умілєнія. «Оце, - каже, - дитино, у нас точно таке зараз на цвинтарі на надгробки ліплять… Як прийду на проводи – прибрано скрізь, чисто, і надгробочки з ліпниною золотом виблискують – благолєпіє, аж в душі ангельські хори співають!»
Знала б вона, що мені цей акріл коштував стільки, скільки цілий надгробок…
...А у вас роздрай між розумом і всім іншим - то звичне явище чи чисто ситуативно?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-02-16 20:54:34 ]
дик, якраз тому що моветон - тому й хоче.
бльостки - це як ласковий май... ну, або міраж: практично класика. от в селі, наприклад, до сих пір (напевно) бльостками користуюцця. а село - це теж класика.
ніякого роздраю - вони завжди (перманентно) хочуть різного: так картина світу об"ємніша... я б сказав - цілісніша. так що явище ситуативно звичне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-18 17:27:16 ]
Да-а-а... Все-таки з версією про ребро щось не так. Ми безнадійно по-різному сконструйовані...
"Ласковый май" - це направо, до Юлі; а от село - в точку! А рвалася ж із нього щосили, а тепер оті килимки з оленями і лебедями на стінах сняться. І трава на бережку біля ставка - невисока, бо не встигає відростати - гуси з качками вискубують, а діти витоптують... Хто б там що не казав і як не іронізував про село, але це - справжнє, це - вічне. Отака я селючка міського типу... Розчарувала?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-16 13:20:29 ]
Це гарна вкладення грошей - в лепку! У "чорний день" продали шматочок "надгобка" з одного пальця - стінку побілили, продали з іншого - паркет замінили.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-16 13:43:16 ]
О! Хоч одна людина мене розуміє!
Скажу вам по секрету - взагалі-то я понарощувала пазурі як засіб самозахисту. Самі бачите, що тут часом коїться... А під столом сидіти, знаєте, набридає. Та й запаси коньячку поновити пора.
А лєпка - то маскування, шоб не зрозуміли, що це зброя... Ну то що, двинемо до Юлі валер'янку повертати? На бурячиху поміняємо - я з села привезла ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-16 14:01:36 ]
О, ні! Лео - не мисливець на диких ланей :) Ми із Зігмундом даруємо їй валеріанку. Нам і на мансарді непогано: і повітря більше, і небо ближче.