Я пообіцяла собі не думати про таких як він... але зі мною щось коється.. очі постійно шукають його чаруючого погляду, в пам"яті назавжди залишилась його посмішка, а на губах терпкий смак його поцілунку... всі мої думки про нього, коли я бачу його високу постать та загорілий торс серце калатається все бистріше.... але я собі пообіцяла..так буде краще для мене, йому не потрібна я..та йому взагалі ніхто не потрібен, він з тих, хто колекціонує дівчат як трофеї..кожен вечір нова пасія..а далі, йому все одно..... що буде з тією дівчиною...
Коли я його побачила, я знала що він такий, знала що це просто своєрідна гра... Гра без правил..хоча.. є одне правило "не закохуйся", але я його порушила і тепер повинна поплатитися за все це...та я не жалію що так сталось..я знаю, що стану сильнішою, розумнішою..але це колись, а зараз почнеться найстрашніше...мені потрібно буде знову розтоптати свою душу, та забути про все це.. так, цинічно...але такий наш світ...я хочу щоб він був щасливим, я теж колись знайду своє щастя, але пам"ятатиму ту першу нашу зустріч, та поцілунок... який залишився на губах як терпке вино..
2009 рік