Сумно похилились берези,
Зачаїлась таємнича трава –
Все застигло, як вічність,
На забутій могилі бійця.
Відгриміли буремні часи,
І від старості хрест почорнів,
Спочиває тут довгі роки –
Той, хто край боронив.
Коли груди стискатиме біль,
Вухом до могили лягай,
Співай солдатські пісні –
Не мовчи: співай, співай!
Набиратимеш в долоні землі,
Сльозам – волю давай,
Друже, ця пісня тобі,
Десь у небі: співай, співай!
Огортатиме ніжно ріка,
Той берег з хрестом. В самоті,
Серед трав, постать чиясь –
Співатиме солдатські пісні.
І у скронях туки гармат,
Ворони – танки вже тут,
Але немає більше гранат,
Поряд поранений друг.
І ставатиме в повний зріст,
Несамовито кидаючись в бій,
Руками врізаючись в сталь.
Шаленітиме полем борвій.
Зачаїлась таємнича трава,
І берези похилились сумні,
І тільки голос печальний і тихий,
Співатиме солдатські пісні…