ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2025.11.26 16:55
Туман уранішній осів
На листя пріле,
І відбивається в росі
Недощеміле.

І розчиняється в імлі
Передзимове,
Де пруг, який не доболів

Микола Дудар
2025.11.26 15:35
Запровадиш тільки кілька правил…
А вони гризуться між собою.
Робиш зауваження слинявим,
Що не все вимірюється тьмою…

В пам’яті одне, що призабуте
Силоміць витягуєш з кишені
А воно запрошує у бутель

Світлана Пирогова
2025.11.26 13:00
Сивий дядечко туман
Оселився на полях.
Сива-сива вся земля.
Сивини вже океан.
Потонули ліс і сад.
І будинки в пелені.
Сумно стало і мені.
Зажурився листопад.

Тетяна Левицька
2025.11.26 12:09
Свою відраду залюбки
у оберемках так затисне,
що задихнутись ненавмисне
вона спроможна. Він такий...
Пригорне міцно до грудей,
погладить кучер неслухняний,
запалить світло полум'яне
в туманний день, як Прометей!

Іван Потьомкін
2025.11.26 11:12
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя

С М
2025.11.26 09:40
нам було би добре разом
о так добре разом
нам було би добре разом
та було би і ми могли би

ще дурня
збочена дурня
ще дурня

Ярослав Чорногуз
2025.11.26 05:49
Наближається знову зима,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.

І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,

Тетяна Левицька
2025.11.26 00:16
Ой, Сергію, Сергію,
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.

Борис Костиря
2025.11.25 22:19
Безсонні ночі. Вічне катування,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.

Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,

Ярослав Чорногуз
2025.11.25 18:07
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.

ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –

Ігор Шоха
2025.11.25 15:00
Коли попса озвучує «шедеври»,
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу

Микола Дудар
2025.11.25 13:49
Маню манюсіньке до рук…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…

Іван Потьомкін
2025.11.25 13:06
Любо жити зайчику
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.

Ігор Терен
2025.11.25 12:59
А зла Феміда спати не дає
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.

***
А кін-че-ні корейці згаряча

Ольга Олеандра
2025.11.25 10:42
Вчергове. І наче вперше.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.

Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.

Олександр Сушко
2025.11.25 07:19
Пробачте мене добрі люди,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.

За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталія Крісман (1972) / Вірші

 Чом на душі "шкребуться миші"?
Чом на душі "шкребуться миші"?
Ти серцем вслухайся у тишу -
Шумлять думки людей навколо,
Десь тихо птах співає соло,
А інший - крИльми затріпоче...
Безмежжя звуків в тиші ночі!
Ти ж не один - таких багато,
Які не прагнуть срібла-злата,
А лиш скарбів душі безцінних,
Того, що вічне і нетлінне,
Що чисте, світле, нефальшиве,
Які ще мають віру в диво...

Ще на душі "шкребуться миші"?
Душею вслухайся у тишу!!!
13.04.2010р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-04-13 23:40:17
Переглядів сторінки твору 3171
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.787 / 5.5  (4.817 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 4.687 / 5.5  (4.643 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.724
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2014.03.16 15:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-04-14 01:04:24 ]
Шляхетний зміст, високе слово
Гниле суспільство оздоровить!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-04-14 01:47:28 ]
Хотіла б я про Слово все сказати,
Не знаю лиш: з чого мені почати?
Мабуть, почну, що Слово є та сила,
Що з нас колись Людину сотворила.
А й справді, Слово може навіть вбити,
А може, наче сонце, обігріти.
Воно на подвиги нас часто надихає,
Але й у прірву деколи штовхає.
Воно – мов лікар, нам лікує рани,
Та вміє легко ввести і в оману.
Воно надію може в нас вселяти,
Або ж останню віру відібрати.
Лиш Слово може істину донести,
Від нього можем духом ми воскрести.
Але воно – і зброя дуже грізна:
Скосити може, наче меч залізний.
Як добре Слово – хочеться нам жити,
Ми прагнемо всі гори покорити.
Коли з коханих вуст воно злітає –
Святе бажання душу окриляє!
Хотіла б я про Слово все сказати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-04-14 12:47:19 ]
Душа і миші часто живуть поруч,
Миші-думки гризуть у душах нори,
Миші-слова нераз лишають рани,
Якщо в них фальш, ненависть чи омана...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Білець (Л.П./М.К.) [ 2010-04-14 19:41:30 ]
Дуже гарний, зворушливий вірш, пані Наталіє. Ви справді умієте слухати тишу, чути душею її многослівне безмов'я. Мені сподобалось Ваше слово. Спасибі. Натхнення Вам.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-04-15 10:17:33 ]
Дякую, Віталію, за теплі слова! Все навколо нас, у тому числі і тиша, має власну мову, лиш треба вміти цю мову чути... душею...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-06-21 03:18:36 ]
"Шумлять думки людей навколо" - гм, інколи, буває, думаю про щось, а потім знаходжу це у чиїхось віршах, і таке враження, наче ті думки приходили до мене саме тому, що вони у цей час когось іншого дуже турбували.А інколи у ПМ трапляються співзвучні вірші, і тоді таке враження, що думки матеріальніі ми їх просто зчитуємо звідкись... Чудовий вірш, Наталко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-06-21 08:45:38 ]
І в мене дуже часто таке враження, що я лиш зчитую і записую чиїсь думки, а на деякі вірші, повертаючись до них з часом, дивлюсь ніби вперше...отакі метаморфози...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2024-03-17 16:13:48 ]
Добре