ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,

Віктор Кучерук
2025.09.13 05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.

Іван Потьомкін
2025.09.12 21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не

Юрій Гундарєв
2025.09.12 08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув

Артур Курдіновський
2025.09.12 05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.

І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,

Віктор Кучерук
2025.09.12 05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.

Володимир Бойко
2025.09.11 22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.

І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя

Пиріжкарня Асорті
2025.09.11 22:15
дива з вівса суха солома різка токсин в гаю гриби плуги чужі що страх узяти якщо з воріт а вже заслаб стіна товста панель основа своя зігрій і на верстак і квітку щоб на скотч узяти one day однак осот не квітка рак не риба вона це фіш носій ік

Борис Костиря
2025.09.11 22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.

Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.

Євген Федчук
2025.09.11 18:08
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп

Сергій Губерначук
2025.09.11 17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!

Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,

Артур Курдіновський
2025.09.11 17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.

До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,

С М
2025.09.11 12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам

друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“

Віктор Кучерук
2025.09.11 07:57
Це точно, що ви не побачили,
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?

Борис Костиря
2025.09.10 21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ліліанна Гриб / Вірші

 Львів
О, моє найкраще в світі місто
Величне , славне і прекрасне
Тут ходять різні люди ,
А повітря не таке як всюди
Вдихнеш на повні груди
І розумієш , що такого ніде більше
Не може бути , тут навіть вітерець
Особливо вміє дути.
О , моє рідне місто , місто Лева,
Стоїш так гордо , а Галицький
Король Данило , спостерігає за тобою
На коні , а я обожную тебе у літні дні.
Як вийду на Високий Замок
І гляну навкруги , то згадую всі історичні
подвиги твої.
А скільки ж парків в тебе - не злічити
О,маленький Париже , люблю твої вечірні сквери
і провулки і твій солодкий запах літа
Люблю твої розваги і дозвілля,
Люблю твоє веселе сонячне проміння ,
Люблю стояти й милуватися тобою ,
Так , як милується Міцкевич, як строго
Дивиться Шевченко і Федоров із книжкою ,
й Шашкевич, Грушевський гордо поглядає
і радісно стоїть Франко!
Стояти можу так я дуже довго
й дивитись на достоїнства твої,
на місто , що стоїть на Полтві...
Архітектурне , аристократичне місто , місто Львів.
Люблю тебе готичний Львове ,
готичної, осінньої пори,
Коли дерева міняють образ свій
і всьди падають листочки , гарячих кольорів...
Я так люблю гуляти під дощем і ввечері ,
у далині дивитись на розмите світло ліхтарів
і слухати , під краплями , готичний стук
трамваїв , що сумно наближаються і віддаляються
Яка ж солодка музика оця....
Люблю я й шум твоїх вітрів ,
врни звучать ,як плескіт хвиль морів.
Люблю тебе у особливі дні і в дні прості,
Люблю гуляти по Личаківському цвинтарі.
Люблю традиції і звичаї твої...
О , рідний Львове , люблю й засніженим тебе -
санчата в руки і вперед - із гірки вниз кататися ,
Обожнюю я взимку веселитися , а ще люблю дивитися ,
як плавно , сідають на твої будинки
білесенькі сніжинки,
люблю під Новий рік дивитись на ялинку ,
що перед Оперним стоїть ,
люблю львів'ян , що колядують на Різдво;
вертепи , що твоїми вулицями мандрують.
Люблю твої церкви і храми , які очі милують.
Люблю й музик твоїх , котрі грою чарують!
На Площі Ринок , до звуків цих прислухаються
львів'яни , від них усе цвіте й не в'яне...
І справді в серці все цвіте ,
Все те найкраще що мені дане
й чому віддатись хочу я тепер ,
усе чудове й гарне,
до чого тягнеться моя душа ,
від чого є приємні почуття ,
все - все , усе , любов моя ,
єдине слово , лиш одне...
Львів.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2006-01-23 05:43:26
Переглядів сторінки твору 1066
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 1.610 / 2  (2.599 / 3.06)
* Рейтинг "Майстерень" 1.656 / 2  (2.624 / 3)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.770
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній