У чеканні безглуздість, а втім не бери до уваги
Бо не мусить ніхто розглядати сліди на піску
Запиши для нотатків у лист особистих досягнень
мої сльози, і сніг, і оцю непомірну жагу.
У коханні є сенс, як в усіх божевільних принадах
у коханні є зміст, можна навіть вписати в словник
"Помірковане вбивство себе на нікчемних засадах
та з поважних причин, а буває і навіть без них"
Так не страшно піти у пітьму, перейшовши всі кола,
розтрощивши себе на мільйони маленьких образ
та страшніше буття, не побачивши світла навколо
лиш на мить, лиш на мить, лиш на мить, лиш хоч раз...
намалюй мої сни на вогких паперових ошметках,
подаруй мені гріх, недокреслений виром буття
я не хочу іти. Та залишитись буде нелегко
в цих пологах душі, у напої тепла й каяття.
Все так легко що дощ, не знайшовши кого намочити,
замерзаючи вшент, обертається снігом журби.
І заплутались дати. Й не хочеться більше лічити,
І ховається крик в ненароджених зойках юрби.