Сумнів

Такої ночі перейду місток,
ступлю на сніг і подолаю схил.
Всього мене – до мозку і кісток
пройме мороз, опівночі стосил.

О ніч німа, пустельна і совина!
Цей холод, ця тілесна печія…
Матерія первинна. Це – провина.
(Як не моя й не Божа, то чия?)

Мої знання сумнівні і сумні.
Тому й жага нуртує, мов аорта, -
і я не сам: глузлива пика чорта
по-змовницьки підморгує мені.

Беріть мене, панове чортівня!
Тягніть у вир, де душу розітнуть.
А там, де народилося ягня,
про мене, безнадійного, зітхнуть…



Ю. Андрухович, колекція віршів
“Екзотичні птахи і рослини”
вид. “Лілея-НВ”, 2002







Сумнів
(пародія)

Хана, напевно, міст я не здолаю,
І по снігу не вилізу на схил,
Ще до корчми десь з сотню кроків маю,
Мороз проймає, вибився із сил.

Та печія тілесна підганя,
Тому й жага нуртує, мов аорта.
І пика в продавщиці, мов у чорта,
Глузує, знає, що грошей нема.

Мої знання сумнівні і дурні.
Бери мене, може на щось згоджуся.
Матерія первинна, так чи ні?
Піду додому, там чека Маруся...


І.Гентош