…Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово…

(Євангеліє від Івана, 1-1)

…Кінозал, у якому німе чорно-біле кіно…
На екрані – усе, що було, все, що є, все, що буде…
Режисер і актор – на підмостках одні і ті ж люди…
Той шукає себе, той шукає її, той - руно…

…Безкінечний потік, закільцьована Богом вервечка..
О, Німий Сценарист! Кожну Душу – на шальки терез…
Хоч би хто – лютий вовк, ну, а хоч безпорадна овечка –
Ніби миша церковна – бідак, чи багатий, мов Крез –

…Все одно мусиш йти, як сомнамбула, коло за колом…
Аж заким не проснешсь, у собі розбудивши себе…
І, нарешті, спинившись, смиренний, безмовний і голий,
Станеш часткою Бога, десь там, на підмостках Небес…

…От такий дивний фільм, от така дивна хроніка-стрічка…
Ось твій Князь на коні: «Приготуйтесь, бо йду я на ви!»
Ось підступний Харон робить бізнес, долаючи Річку…
Ось у полум’ї волхв, той що дав тобі силу трави…

…Ось твій син, але ні! У цей раз він, здається, твій батько…
От і думай, що ж було спочатку – когут чи яйце?...
Ось кумир на горбку із обличчям, як в рідного дядька…
Ось – ікона в кутку, у якої не лик, а лице…

…Ось побачив себе, ніби збоку, ще крок – і спіткнешся…
Та зробити нічого не можеш, лиш стій і дивись…
Ось – Вона, до якої, немов уві сні, доторкнешся…
Ось – подолана прірва, ось – ще не підкорена вись…

…Кадр за кадром – сюжет: крізь стерню пробивається паша…
А у тебе з-під самого серця стріляє й щемить….
Ні води, ні землі, ні небес, ні вогню… Суть акаша…
Йдеш від себе до себе, між миром і герцем… Ще – мить…


Кумпала Вір,
м. Хмельницький, 08.06.2010 року