«Львів — Київ”, - крутилось в думках.
«Львів — Київ”, - терзало душу.
«Львів — Київ”, - вихопилось раптом з розпалених вуст.


Кажуть, розлука лише зближує. А часом розлука просто ставить все на свої місця: крапки, коми, тире. У моєму житті ж вона поставила великий жирний знак запитання.


«Львів — Київ”, - не давало спати.
«Львів — Київ”, - котилось краплинами на склі.
«Львів — Київ”, - гуркотів грім.


Кажуть, кілометри — не перешкода для справжніх почуттів. Повірила, дурненька. І навіть власні мрії почала вимірювати у кілометрах.


«Львів — Київ”,- спалахнуло раптом.
«Львів — Київ”, - зійшло сонцем.
«Львів — Київ”, - осяяло небо.


Кажуть, що розлука сильні почуття розпалює ще більше, а слабкі гасить.


«Львів — Київ”,- запахло зранку.
«Львів — Київ”, - вилилось кавою на білий коврик.
«Львів — Київ”, - скипіло на плиті.


Кажуть, усі перешкоди, які випадають на долю людини, вона здатна витримати. А якщо сипляться лише перешкоди? Якщо немає ні проміжків, ні часу на відпочинок?


«Львів — Київ”, - кричало повітря.
«Львів — Київ”, - дотлівала сигарета.
«Львів — Київ”, - прогудів потяг.


Кажуть, що... А що тут казати?


02/07/2010