ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ігор Рубцов (1965) / Вірші

 Зустріч двох окупантів
У німецькій крамниці
Шкіряний аромат
І взуття на полицях
Вишикувано в ряд.

Літній крамар не проти
Підказать з-за спини.
"Я прийшов по чоботи.
Підберіть щось мені",-

Без артиклів, на втіху,
Запитав, як зумів.
"Звідки, пане, приїхав?"-
Він розмову повів.

І, як другу, довірив,
Тільки слово почув:
"Я колись у Сибіру
Кілька років відбув.

Цей життя мого іспит
Віриш, я не забув?
Хоч вели нас нацисти,
Я нацистом не був.

Хоч у роту піхотну
Не за покликом йшли,
Німці всі патріоти,
Та й дурними були.

Звідки зважений погляд
У юнацькі роки?
Той формує світогляд,
Хто годує з руки.

Нас вожді ошукали,
Славши гинуть в бою.
Та і права не дали
Мати думку свою.

Перемог тимчасовість
Десь і я розумів,
Та притлумлював совість
Окрик справжніх катів.

Тож, не маю образи
На радянських людей,
Бо не вбили відразу,
Як собачих дітей.

Ми синів їх вбивали,
А скорботні жінки
Нам - убивцям давали
Хліба білі шматки.

За тяжкую провину
У копальнях я млів.
Нині й камінь не кину
В бік чиєїсь землі.

Душу річкою вилив,
Ніби вік мене знав.
Може в діда він цілив?
Що поробиш,- війна!

Сам по сонячних далях,
При казенних харчах
Крокував не в сандалях,-
У важких кирзачах.

Карусель людовбивства,
Корчі тисяч життів.
Розпізнати-б злодійство;
Не зумів. Не схотів.

Був генсек у столиці,
Був міський воєнком.
Я ж на їх шахівниці
Чорним став пішаком.

Хто ми - люди, чи вівці?
Чи сліпі, як вночі?
Чим я кращий від німця?
Совість каже:"нічим".

Всі ми пам"яти бранці.
Нам свого не зректись.
Може десь і з афганцем
Доведеться зійтись.

То почну із питання:
"Звідки, друже, скажи?
Я колись у Афгані
Кілька років служив."

29 лютого 2009 року

Влітку 2009 року відбулась омріяна зустріч з афганцем Ахмадом, який народився і жив у Кабулі, а нині проживає у Німеччині. Ми змогли порозумітись.

Зі збірки "За межею означень..."


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-08-09 07:38:01
Переглядів сторінки твору 6570
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.655 / 5.5  (4.845 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 4.367 / 5.5  (4.541 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.705
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Хроніки забутих часів
Автор востаннє на сайті 2018.12.09 22:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-08-09 13:20:09 ]
Я представляю, какие кровавые ужасы посещают Ваши сны.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-09 17:12:57 ]
А уявіть собі - ні. Нервова система у кожної людини по-різному дає відкати. Хтось втратив розум ще там, але більшість солдат, навій маючи постафганський синдром, сплять спокійно. До того ж, я веду здоровий спосіб життя і вивести мене з рівноваги вкрай важко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-08-09 17:19:11 ]
Только вчера смотрел фильм "Груз-200".
По-моему, проходив не два года в сапогах, а год по дискотекам, "поехать крышей" легче.
Желаю Вам подъемов переворотов, отжиманий от всего, от чего желаете, и не зацикливаться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-10 07:41:19 ]
Навзаєм! Всього найкращого!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Заруба (М.К./Л.П.) [ 2010-08-10 15:00:20 ]
Ігоре, дякую, що завітали на мою сторінку. Я Ваші вірші вже давно читаю. Мені в Афган не довелося - закінчив училище у рік виводу. Най не доведеться нам бути окупантами на майбутнє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-11 07:51:30 ]
На сто відсотків погоджуюся!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-11 08:50:35 ]
Гарна композиція. Тепла. Щира. Зі всіма потрібними штучками.

Можливо, пане Іване, в разі, якщо йтиметься про можливе видання книжки, потрібно уважніше ставитися до відповідності написаного обраному для композиції стилю, ось наприклад, якщо стиль вимагає вищого вирішення, то не вирішувати "запросто".
У вас - хоча і про речі прості і зрозумілі ваш твір, але духовне піднесення відчувається з першого рядка, і його потрібно дотримуватися.
Подеколи це одинокі неточні слова - має певно бути "вишикувано", чи спрощена подача - краще "і взуття", і "хоч у роту піхотну" ( не біда, що подеколи рима буде неявна), "І формує світогляд" (трохи віддаляючись від переднього плану), і т.д.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-11 17:14:17 ]
Я з вдячністю приймаю зауваження. В житті завжди є чому вчитись. Стосовно "І формує світогляд" думав. Можливо так краще, але чомусь не лягло на серце. Подумав собі так, що у такому випадку логічно додаткове слово у тілі тексту: "І формує світогляд той, хто годує з руки". Але тоді проблема постає зайвого складу. Чи без "той" виглядатиме рядок логічно завершеним? Як із цим бути?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-13 17:21:30 ]
"Той", як на мене було би зайве,
Через "І" звучить філософічніше...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-08-15 11:22:26 ]
Дуже близький мені, Друже, кожен твій рядок...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-15 14:28:52 ]
Дякую тобі за підтримку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кузя Пруткова (Л.П./М.К.) [ 2010-09-03 07:07:15 ]
Не згодна реакцією Майстерень щодо "І формує". По-перше, зі словом "той" - це закінчена думка, афоризм, а словом "і" вона підв'язується до іншого речення - нащо? Це знижує її значущість.
До того ж після крапки вона звучить, можливо, трохи навіть після паузи - це ж діалог, а не промова з високої сцени, надто "вилизаний" і вишуканий текст буде неприроднім, адже це навіть не дискусія двох літераторів, а всього лише розмова покупця і крамаря, вони не намагаються виглядати якмога вишуканішими.
А тепер - моє обгрунтування оцінки вірша. Я запам'ятала його з першого прочитання, і читаю ще і ще, я у захваті від глибокого філософського змісту - ану, вкажіть мені хтось, де ще ця тема отримала таке точне, таке глибинне, таке людяне трактування? Будь ласка, буду вдячна за посилання. І викладення - бездоганне, вставлені подекуди інверсії не затьмарюють, а поглиблюють сприйняття, зваженість слів та інтонацій надзвичайно гармонійна. І наостанку - те, що не пояснюється і не вимірюється, а відчувається: увесь вірш сповнений неповторною, теплою, чистою енергетикою. Отож - шістка безумовно, а сімку, не виключено, поставить час.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-05 15:50:31 ]
І я, вважаючи так само, не міняю текст. Здається, текст втратить не тільки частку моєї думки, але й постраждає літературно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кузя Пруткова (Л.П./М.К.) [ 2010-09-03 07:09:33 ]
...але, на жаль, все ще не маю права ставити більше 5.5...
Вибач, друже!