ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Галантний Маньєрист / Вірші

 Для Неї

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Все розпочалося з Декамерону...


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-08-10 12:37:24
Переглядів сторінки твору 26339
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.716 / 5.5  (5.149 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.702 / 5.5  (5.144 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.901
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Постмодернізму*
Метафізична поезія
Війна
Автор востаннє на сайті 2024.10.15 15:04
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-10 13:51:36 ]
це тут ми житимемо, перед морем?
яке чудове місце, чистий берег,
і чайки, і - дивись, ген - дельфіни!.. :)
чарівна казка, чи мені все сниться?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-10 17:02:44 ]

Спасибі за цілющу воду з джерела,
але вона, усе ж, не мед твоїх цілунків!..

Ми тут змінилися, помітила? - обоє!
Вернулися, мов, у найкращі наші дні,
у мене плечі дужчі стали, в тебе груди
налилися. Я зупиняюсь часто,
каміння відкладаючи із рук,
аби простежити, як ти в саду працюєш,
згинаєшся над квітами, - я стримуюся ледь,
аби не повалити у траву, не цілувати!..

Але ж ми нині двічі це робили... :)
Боюсь нашкодити, ти ж розумієш...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-10 17:14:24 ]
я бачила, то я тебе дражнила :)
а ти стояв, дивився, червонів,
неначе хлопчик...

хлопчику мій ніжний,
закохуюсь щоранку в тебе
цілуючи й тоді, коли ти спиш...

о,ні, не зараз :)) хочеш молока?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-10 17:17:40 ]
Лише з твоїх грудей!..
Ох, вже втікає!.. :(
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-10 17:26:05 ]
а спробуй, дожени! :))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-10 17:53:14 ]

....Наздоганяє,
але захекавшись, і випадково...
Вона шалено борсається, та
куди їй ці обійми розірвати...

Несе її до джерела, де води
спадають із веселкою в загату,
і далі, з нею разом, входить
під пружні струмені, - вона кричить,
старається втекти, але намарно.

Вода лоскоче і бадьорить тіло,
Вона уже сміється... Сміх невдовзі
нагадує все більше ніжний стогін...

Стрибають рибки, ловлять стрибунців,
що, наполохані, з трави летять у воду,
і жодної хмаринки, ліс і трави...

І те відлуння - спільне і дражливе...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-10 18:12:20 ]
вони стоять під водоспадом, наче боги,
чи люди первісні, одежі вже немає,
і лиш вода... губами її ловлять,
бо руки ж зайняті... а потім він і губи
спіймав і відпускати вже не хоче.

Не відпускай їх, милий! відчуваєш,
дихання це її колише простір,
воно хрипке і збуджене, і в ритмі
з твоїм... і тільки небеса над вами...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-10 20:07:56 ]

... І знову до води, коліна наші
від соку трав (вже вкотре) відмивати... :)

Поволі йде моя робота з камнем,
і ти заснула поруч, в тіні кедра.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-10 20:59:13 ]
так я спала?
було то уві сні? ця музика,
чарівна і печальна
така, що серце краяла мені.



дай руку, з нею може буде спокійніше...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-10 22:12:48 ]

Ти відчуваєш, мила, - линуть дні лихі?

Не бійся снів, я поруч, - ось рука.

Ти тулишся, і тулиться життя,
яке зростає у тобі - це щастя,
простеньке наше щастя... Твої плечі
я гладжу й гладжу, ти і засинаєш,

і тулишся вві сні, рука сповзає
і засинає поруч, тільки серце
моє не спатиме ще довго, доки
десь поруч битиметься серце, ні, два серця...
що туляться у сні, до мене теж...
................................



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-11 11:58:32 ]
Прокинься, соню!
Сонце вже в зениті!
Гайда до моря -
прохолоди хочу :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-11 13:27:40 ]

Еге ж... Ого... Уже причепурилась
(і скільки меду в карих оченятах),
йдемо, але ж і вигляд в мене, той ще...

І що? Пісок нагрівся? то сідай
мені на плечі, о, ти ж без нічого!
Лише спідничка, а якщо там люд?
Ні, я не проти, вуха відпусти,
за роги ухопися... Ще немає?
То я, виходить, тільки бога тінь,
та може виростуть ще? Як гадаєш? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-11 15:49:46 ]
Йо-йо, мій конику, вперед,
чекають хвилі,
їм все одно, що на мені надіто,
а люди - хай позаздрять,
їм корисно,
та і тобі - я ж бачу! -
це приємно :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-11 16:12:32 ]

О, лихо! зачекай, вдягну штани,
не хочеш злазити? Тобі там добре?
Ну стрибатиму значить - на одній,
отак, тепер на іншій, навпаки?
Я навпаки вдягнув?! Тоді спочатку...
Прикинуся, що сплю, мене ти будиш...
Не той початок? Значить перед ним?
світанок ранній, пташки галасливі,
та прокидаюся, бо ти лоскочеш...

Ну добре, добре - вже йдемо до моря,
обмотуюся рушником і все - в піски!
І наче черепаха многомудра
долаю сорок ярдів навпростець,
і стрибаю у хвилі! Скільки писку,
а говорили - хвилі мовчазні! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-11 16:42:00 ]
занурюємось глибше...
бачиш, як тут гарно?
тут все - гармонія:
рослини, риби, світло,
і його кольору найтонші переходи.
а десь внизу, мабуть, кити співають,
а зверху - сонця промінь, як шампурчик :)

дивись, які корали! як у казці!
ти будеш ніби цар, а це - твій трон,
з коралів, звісно - нащо це питати?
а я - русалка при дворі твоєму :)
..................................
..................................



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-12 10:44:44 ]
На ранок іншого дня
.........................

І хто сьогодні в нас розніжений Сонько? :)

Та інше дивно, майже до світанку
писала щось, я зранку глянув - гарно!
І в мене теж - доклав стіну від лісу...

Ні, носика замало - кава запашна
лише для тої, що відкриє очі
і перестане так стискати мою шию...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-12 10:51:52 ]
ні, не перестане,
хоча б як кави запашної не хотілось.
то може, віднесеш мене до неї,
щоб не нести його сюди, у ліжко?

ууу, як ти обгорів. червоношкірий!
О, Вожде мій! давай намащу спину
сметанкою... не хочеш облизати
цей пальчик? ні, здається, цей.
або оцей. та оближи вже всі :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-12 11:09:23 ]

(Які обійми ці пекучі, сонця
надмірно я всотав у себе силу)
Готуюся зіграти мавра роль,
ти про ревнивого писала мужа,
тож він тебе схопив й несе топити!
Чи що він там робив? І був він чорний,
не знаю чи й засмагнути настільки...

Ось і вода, відкриєш зараз очі!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-12 11:14:48 ]
Ах, так? Отримай по заслузі
і ти... ну як водичка, прохолодна?
тепер вся наша постіль мокра...
ревнивцю милий, поцілуй мене... :)




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-12 11:23:36 ]
Годиною опісля...

О, кава вистигла, зате присутня в чашці,
а погляд кавовий такий відсутній, - ей!
ти тут, чи там іще? Вертай у тіло,
Гей горобці! Летіть її сюди! :)


1   2   3   4   Переглянути все