ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Галантний Маньєрист / Вірші

 Для Неї

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Все розпочалося з Декамерону...


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-08-10 12:37:24
Переглядів сторінки твору 31260
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.716 / 5.5  (5.154 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.702 / 5.5  (5.149 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.901
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Постмодернізму*
Метафізична поезія
Війна
Автор востаннє на сайті 2026.09.11 09:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-10 13:51:36 ]
це тут ми житимемо, перед морем?
яке чудове місце, чистий берег,
і чайки, і - дивись, ген - дельфіни!.. :)
чарівна казка, чи мені все сниться?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-10 17:02:44 ]

Спасибі за цілющу воду з джерела,
але вона, усе ж, не мед твоїх цілунків!..

Ми тут змінилися, помітила? - обоє!
Вернулися, мов, у найкращі наші дні,
у мене плечі дужчі стали, в тебе груди
налилися. Я зупиняюсь часто,
каміння відкладаючи із рук,
аби простежити, як ти в саду працюєш,
згинаєшся над квітами, - я стримуюся ледь,
аби не повалити у траву, не цілувати!..

Але ж ми нині двічі це робили... :)
Боюсь нашкодити, ти ж розумієш...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-10 17:14:24 ]
я бачила, то я тебе дражнила :)
а ти стояв, дивився, червонів,
неначе хлопчик...

хлопчику мій ніжний,
закохуюсь щоранку в тебе
цілуючи й тоді, коли ти спиш...

о,ні, не зараз :)) хочеш молока?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-10 17:17:40 ]
Лише з твоїх грудей!..
Ох, вже втікає!.. :(
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-10 17:26:05 ]
а спробуй, дожени! :))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-10 17:53:14 ]

....Наздоганяє,
але захекавшись, і випадково...
Вона шалено борсається, та
куди їй ці обійми розірвати...

Несе її до джерела, де води
спадають із веселкою в загату,
і далі, з нею разом, входить
під пружні струмені, - вона кричить,
старається втекти, але намарно.

Вода лоскоче і бадьорить тіло,
Вона уже сміється... Сміх невдовзі
нагадує все більше ніжний стогін...

Стрибають рибки, ловлять стрибунців,
що, наполохані, з трави летять у воду,
і жодної хмаринки, ліс і трави...

І те відлуння - спільне і дражливе...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-10 18:12:20 ]
вони стоять під водоспадом, наче боги,
чи люди первісні, одежі вже немає,
і лиш вода... губами її ловлять,
бо руки ж зайняті... а потім він і губи
спіймав і відпускати вже не хоче.

Не відпускай їх, милий! відчуваєш,
дихання це її колише простір,
воно хрипке і збуджене, і в ритмі
з твоїм... і тільки небеса над вами...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-10 20:07:56 ]

... І знову до води, коліна наші
від соку трав (вже вкотре) відмивати... :)

Поволі йде моя робота з камнем,
і ти заснула поруч, в тіні кедра.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-10 20:59:13 ]
так я спала?
було то уві сні? ця музика,
чарівна і печальна
така, що серце краяла мені.



дай руку, з нею може буде спокійніше...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-10 22:12:48 ]

Ти відчуваєш, мила, - линуть дні лихі?

Не бійся снів, я поруч, - ось рука.

Ти тулишся, і тулиться життя,
яке зростає у тобі - це щастя,
простеньке наше щастя... Твої плечі
я гладжу й гладжу, ти і засинаєш,

і тулишся вві сні, рука сповзає
і засинає поруч, тільки серце
моє не спатиме ще довго, доки
десь поруч битиметься серце, ні, два серця...
що туляться у сні, до мене теж...
................................



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-11 11:58:32 ]
Прокинься, соню!
Сонце вже в зениті!
Гайда до моря -
прохолоди хочу :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-11 13:27:40 ]

Еге ж... Ого... Уже причепурилась
(і скільки меду в карих оченятах),
йдемо, але ж і вигляд в мене, той ще...

І що? Пісок нагрівся? то сідай
мені на плечі, о, ти ж без нічого!
Лише спідничка, а якщо там люд?
Ні, я не проти, вуха відпусти,
за роги ухопися... Ще немає?
То я, виходить, тільки бога тінь,
та може виростуть ще? Як гадаєш? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-11 15:49:46 ]
Йо-йо, мій конику, вперед,
чекають хвилі,
їм все одно, що на мені надіто,
а люди - хай позаздрять,
їм корисно,
та і тобі - я ж бачу! -
це приємно :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-11 16:12:32 ]

О, лихо! зачекай, вдягну штани,
не хочеш злазити? Тобі там добре?
Ну стрибатиму значить - на одній,
отак, тепер на іншій, навпаки?
Я навпаки вдягнув?! Тоді спочатку...
Прикинуся, що сплю, мене ти будиш...
Не той початок? Значить перед ним?
світанок ранній, пташки галасливі,
та прокидаюся, бо ти лоскочеш...

Ну добре, добре - вже йдемо до моря,
обмотуюся рушником і все - в піски!
І наче черепаха многомудра
долаю сорок ярдів навпростець,
і стрибаю у хвилі! Скільки писку,
а говорили - хвилі мовчазні! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-11 16:42:00 ]
занурюємось глибше...
бачиш, як тут гарно?
тут все - гармонія:
рослини, риби, світло,
і його кольору найтонші переходи.
а десь внизу, мабуть, кити співають,
а зверху - сонця промінь, як шампурчик :)

дивись, які корали! як у казці!
ти будеш ніби цар, а це - твій трон,
з коралів, звісно - нащо це питати?
а я - русалка при дворі твоєму :)
..................................
..................................



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-12 10:44:44 ]
На ранок іншого дня
.........................

І хто сьогодні в нас розніжений Сонько? :)

Та інше дивно, майже до світанку
писала щось, я зранку глянув - гарно!
І в мене теж - доклав стіну від лісу...

Ні, носика замало - кава запашна
лише для тої, що відкриє очі
і перестане так стискати мою шию...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-12 10:51:52 ]
ні, не перестане,
хоча б як кави запашної не хотілось.
то може, віднесеш мене до неї,
щоб не нести його сюди, у ліжко?

ууу, як ти обгорів. червоношкірий!
О, Вожде мій! давай намащу спину
сметанкою... не хочеш облизати
цей пальчик? ні, здається, цей.
або оцей. та оближи вже всі :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-12 11:09:23 ]

(Які обійми ці пекучі, сонця
надмірно я всотав у себе силу)
Готуюся зіграти мавра роль,
ти про ревнивого писала мужа,
тож він тебе схопив й несе топити!
Чи що він там робив? І був він чорний,
не знаю чи й засмагнути настільки...

Ось і вода, відкриєш зараз очі!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-12 11:14:48 ]
Ах, так? Отримай по заслузі
і ти... ну як водичка, прохолодна?
тепер вся наша постіль мокра...
ревнивцю милий, поцілуй мене... :)




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-12 11:23:36 ]
Годиною опісля...

О, кава вистигла, зате присутня в чашці,
а погляд кавовий такий відсутній, - ей!
ти тут, чи там іще? Вертай у тіло,
Гей горобці! Летіть її сюди! :)


1   2   3   4   Переглянути все