я хочу, щоб цей ранок і тобі
був добрий :) як спалося,
що снилося? ти уві сні стогнав...

вони мені нагадують людей,
які у пафосі лиш збурюють повітря,
а як до діла - просто горобці...
безгрішність світу, любий, це химера :(

добре, якщо хочеш,
виходитиме в місто,
як усі...
і, як усі, робитимемо вигляд,
що сонце вранці сходить задля нас...

а ще, давай, заведемо тваринку? :)

Ти маєш на увазі того пса,
що на землі охороняв скарби Аїда?
Аби я міг спокійно на рибалку
чи там куди іти, і бути певним,
що красень на хвилинку не зайде,
а як зайде, то вже не вийде звідси? :)

Не треба так дивитись, це життя,
і я його всі прояви люблю!

Чому би нам не виходити в місто?!
Як ти відчула тонко несвідоме
ще не народжене моє бажання?
Я згоден, це для вас звичайна справа,
але моє бажання трохи інше. :)

Тут навіть Київ є, і Львів, куди йдемо?

йдемо у Львів, його я пам"ятаю,
і він в мені приємні спогади колише :)

І ти готова вже? Яка спідничка!
Всі стрибунці отримають оргазмик,
корівки ж божі геть дочервоніють.

І хочеш певно щоби парубки
притлумили мій гонор, що ж ідімо!
Мовчіть печінко, розум, серце! Я готовий... :)


Я підУ, Я підУ, Я підУ...

Мммм, знову цей неповторний запах кави )
Може, й не зовсім доречно, але згадалося ось це:

"Я хотел бы жить, Фортунатус,в городе, где река
высовывалась бы из-под моста, как из рукава – рука,
и чтоб она впадала в залив, растопырив пальцы,
как Шопен, никому не показывающий кулак"

Шкода, що тут ріки немає,
але - веди мене, куди тепер?

ТодІ двома руками за тебе схоплюсь,
а краще - знаєш що? - візьми на руки :)

Коханий, нам з тобою треба в місто,
якщо почну я танець живота, то далі ліжка
ми не просунемось, повір вже :)

тож уперед, на Львів!
тримай міцніше :)

Ні пізно вже, вночі туди не можна,
Пробач, я винуватий, час тягнув...

Якщо не проти, то уздовж води
дійдемо до найближчого містечка,
я пригощу тебе чудовими вершками,
та лишимо і для амброзій місце,
ні, я понесу тебе ще трохи,
у кару, чи у нагороду, тільки
так пильно не дивись в моє обличчя,
тобі іще не все потрібно знати...

навіщо знати, якщо серце чує тугу?
вона безмежна, як морські глибини,
вона здіймає з дна лихі підозри,
і щось своє, нечутне, нам шіпоче.

мені так страшно.
хочу я додому.

Я засинав і прокидався серед сну -
звучала пісня про любов мені до ранку,
а потім тихі промені світанку
додали їй навколишнього риси,
і я відчув себе щасливою водою,
що падає і падає донизу,
і квітне світ, просяклий чистотою...

...і ти там був, і там була і я,
незрима влада – часу течія -
несе назустріч, і не оминути,
і не врятують будь-які слова,
лише любов - наївна і прозора
як завжди, на поверхню виплива...