Цієї ночі на 49 році життя пішов від нас відомий багатьом прекрасний письменник Олесь Ульяненко.

Були проблеми із серцем, були проблеми, напевно, і зі всім іншим, як у кожного талановитого письменника в наші дні. Передчуваючи щось таке, Олесь два тижні тому, кажуть, віддав свою кицю літературній помічниці, бо й годувати її не мав чим.

Цієї ночі киця померла, і прийшли повідомити Олеся, двері він так і не відчинив...

____________________________________________

Олесь Станіславович Ульяненко (справжнє ім'я Ульянов Олександр Станіславович) (*8 травня 1962, Хорол - 18 серпня 2010, Київ) — український письменник.

Народився 8 травня 1962 у місті Хорол на Полтавщині. Помер 18 серпня 2010 року в місті Києві.

* У 1997 році за роман «Сталінка» отримав малу Шевченківську премію.
* Лауреат премій журналів «Сучасність», «Благовіст» та «Кур'єр Кривбасу».

У 2009 році роман «Жінка його мрії» за висновком Національної експертної комісії з питань моралі був визнаним порнографічним, книгу вилучено з обігу. Порнографією роман визнала експерт Нацкомморалі Варвара Опанасівна Ковальська, яка не є філологом за освітою. Це викликало незадоволення української інтелігенції. Особливо обурили українську культурну спільноту граматичні помилки у тексті цього висновку, а також абсурдні звинувачення письменника у надмірній майстерності зображення еротичних сцен. Незалежна комісія, що складається з відомих літературознавців, не знайшла в романі жодних ознак порнографії. Голова Національної спілки письменників України, а також Комітету з питань культури і духовності Верховної Ради України Володимир Яворівський написав звернення до Нацкомморалі, де закликав «не виставляти Комісію на посміховисько, а знайти цивілізований вихід із ситуації, що склалася», а також повідомив: «Вважаю Ваше рішення таким, що завдає шкоди свободі творчості в Україні, яке вимагає хуторянського „пуританства“ „совдепівських» часів“». Члени самої Нацкомморалі теж не погодились з висновком В. О. Ковальської — про це заявили пресі Андрій Курков та Павло Мовчан. Навіть керівництво Нацкомморалі не вважає її висновок рішенням комісії і заявляє по свою непричетність. Але щоби повернути книгу на полиці, письменник вимушений оскаржувати висновок у суді. Оскільки в романі немає ознак порнографії, багато хто вважає, що заборона книжки має політичне підґрунтя.

В грудні 2009 була опублікована наступна книжка Олеся Ульяненка — кримінальна мелодрама «Там, де Південь».

У квітні 2010 вийшло нове видання «Жінки його мрії»; його презентація відбудлася у вигляді провокаційного літературно-художнього перформансу в київській галереї "Карась".

Прикладом літературознавчого дослідження творчості Ульяненка є дисертації Надії Тендітної "Естетика смерті у прозі Є. Пашковського та О. Ульяненка"[1].

Романи: * «Сталінка» * «Дофін сатани» * «Зимова повість» * «Богемна рапсодія» * «Вогнене око» * «Син тіні» * «Знак Саваофа» * «Серафима» * «Квіти Содому» * «Жінка його мрії»

Повісті * «Там, де Південь» * «Сєдой»