Непогано було б по-галицькому, нє?
"Мої рефлекси із тобов у змові". Наскільки краще, га?
А у першому і другому рядках - "Зніми з дівочих вух локшину слів про торжество любові".
А що? Хіба погано?
Начебто ні, але не дуже гарно, коли другому весело, а першій - ні.
Зважаючи на твою посмішку на фото, я дозволив посміхнутись і собі.
А вірш серйозний. Але за умови твого природного гумору я не побоююсь отримати від тебе по писку за мої начебто невинні імпровізації.

Все одно камікадзе
Пантелеймонович.

Софіє, дуже гарний вірш, дуже глибокий, дуже "мій", тому... хочеться таки його трохи попідправляти, бо, на мою думку, є таки неточності.
Перше -"Обріж з долонь і вух
кайдани снів і ланцюги любові."дієслово "обріж" не зовсім правильно застосовано в цьому
контексті, не можу, на жаль, запропонувати чогось іншого.зрозуміле бажанння - обріж. але кайдани- їх або розбивають, або розпилюють, або знімають, але всі ці слова надто звичні і не несуть такого емоційного навантаження, як обріж. Або - тоді не кайдани - ащось біль прдатне для обрізання - павутину, тенета...
"Обріж з долонь і вух
тенета снів і зашморги любові" - ну якось отак.
Друге - початок другої строфу варто підсилити рефреном "Звільни мене. Пусти у білий світ" - так думка чіткіше пульсує у скронях.
Третє -"Покинь бур’ян, кульбабу-пустоцвіт -
такі ж довкола хризантеми й ружі."
Об"єднати у одне речення і дати логічне пояснення, навіщо покидати той бур"ян.
Ну от, Софієчко, понесло мене - перейшлася по віршу твоєму - як по своєму рідному. А просто сподобався він мені настільки, що скопіювала його в улюблене- собі на диск. Дякую, Софіє, і не гнівайся за правки)))Зрештою, це твій вірш - і можеш не брати всі ці поради до уваги. Пиши!

У твої вірші завжди вчитуюся, роблю спробу розібратися у підтекстах які завжди присутні."Ти краще обірви мені політ,
та тільки не ставай ніколи мужем."- ці слова трішки здивували, як правило так жінки не думають....