ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.28 21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска -
Це життя зоресвітній оплот

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,

Тетяна Левицька
2026.04.28 10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.

Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці

Борис Костиря
2026.04.28 10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.

Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми

Ольга Олеандра
2026.04.28 08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.

Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.

Віктор Кучерук
2026.04.28 06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.

Володимир Бойко
2026.04.28 00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.

Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну

Іван Потьомкін
2026.04.27 22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні

Світлана Пирогова
2026.04.27 21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.

За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.

С М
2026.04.27 20:50
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно

Немає часу любити, і себе розкрити

Володимир Невесенко
2026.04.27 19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»

Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно

Охмуд Песецький
2026.04.27 16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги 
колись молодої води.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Уляна Засніжена (1983) / Вірші

 Самотність
від самотності німіють пальці,
стиснуті до болю в надвечірній позолоті міст...
недоречно так і як завжди невчасно
облітає у саду вишневий цвіт...

замітає наших снів сліди золочені,
назавжди вертає в ніч де зорі
до землі злітали сотнями облич
доторкнутись наших крил любові…

від самотності на серці гірко-гірко,
на душі тривожно й так зловіще...
загасає всоте в небі зірка...
не загадую бажань... навіщо?




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-08-26 13:59:18
Переглядів сторінки твору 7498
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.592 / 5.29)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.494 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.732
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.02.23 02:07
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-08-26 14:42:06 ]
Перша строфа дуже нерівна по ритму. А це ж перша строфа. Це як обличчя тексту.

Краще би якось так - (не беручи до уваги зміст - лише звучання) -

від самотності німіють пальці
в надвечірній позолоті міст
недоречно, тихо і невчасно
обліта в саду вишневий цвіт


Рима "зорі - любові", "міст - цвіт" - це взагалі шо таке?)))) Хоча, пальці-невчасно не краще)))

І загалом, якщо навіть не брати до уваги дуже далеку від прийнятності техніку, - в тексті купа штампів, особливо про зірки і бажання. Так, всі теми вже описані у віршах, і нема нічого нового, але - можна ж подавати якось інакше, а не так банально.

Працюйте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-08-26 14:42:45 ]
Так само оцей рядок - "на душі тривожно й так зловіще..." - навіщо зайві літери? можна ж написати "на душі тривожно і зловіще"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-08-26 14:44:15 ]
І ще - надмір трикрапок, по Вашому, додає тексту трагічності? Чи з якою метою Ви використовуєте цей розділовий знак? Можу порадити ще капслоком виділяти найбільш сильні фрази. Буде виглядати дуже суперово ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-08-26 14:45:16 ]
І ще - надмір трикрапок, по Вашому, додає тексту трагічності? Чи з якою метою Ви використовуєте цей розділовий знак? Можу порадити ще капслоком виділяти найбільш сильні фрази. Буде виглядати дуже суперово ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Засніжена (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 15:55:20 ]
1) А хто говорить про те, що тут мають бути рими?
2) "купа штампів" - не полінуйтесь вже назвати всі, буду вдячна
3) А про Капслок - це вже Ви якось надто сатирично перегинаєте межі, Вам не здається?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-08-26 16:08:52 ]
1) ок) хороша відмазка)

3) ні, не здається. "перегинати межі" - це якийсь новенький вислів)))

2) стиснуті пальці, біль, вечірнє місто, вишневий цвіт, сліди, зорі-ніч, крила, самотність. До повного набору не вистачає лише дощу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-08-26 16:09:41 ]
і зауважте - я на Ваші питання відповіла, а Ви на мої - ні ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Засніжена (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-27 14:11:02 ]
вже )

Окрему групу іменників складають такі, що мають лише однину (singularia tantrum): Україна, щастя, гордість.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Засніжена (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-27 13:55:46 ]
Юля,
1) "відмазками" не користуюсь. Просто присутність рими ще не робить твір вартісним уваги...
2) на рахунок нового вислову - то можу сказати, що слово "щастя" в множині не буває "щасть"
3) щодо надміру трикрапок - це не трагічність, а пауза. Звичайна пауза.
4) щодо надміру букв - при читанні вірша вони звучать, як і трикрапки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-08-27 13:59:49 ]
2) та невже)