На згадку залишу тобі
з білих квіток віночок,
щоб ти пригадати зміг
про мене, коли захочеш.

Тінь ніжності чистої, знак,
вплетений урочисто, -
лист з країни кохання.
Подяка - квітам. Намисто

з тернового цвіту: хотів
хтось мати б таку прикрасу?
Всі мріють про золоті,
гатунку вищого класу.

Та від кохання - один
крок до ненАвисті лютої.
Так, щез цей рік, улетів
до прірви минулого, скутий

питанням - ким ти мене
тепер замінити зможеш?
чи - ким я тебе заміню?
на що ці питання схожі?

Ніяких страждань не існує,
крім внутрішнього вогню;
він - рани на серці малює.
Віддати просив? - віддаю

білої квітки надію,
на інше вже - не чекай!
а з нею - маленьку мрію
про те, що ввижалося. Край

того, що було, торкнеться
частини того, що є.
А хтось від душі сміється
і губить життя моє.

А ти взагалі не помітив
дарунку із лагідних квітів.