Боже, як хочеться їсти!
Боже, ще ж діти малі!
Місять артилеристи
Снарядами тісто землі.
Й за валом отим без зупинки
Підійнявшись на клич
Ми впадемо, як родзинки,
В вогню великодній кулич!

За валом отим – навала –
Ласі до «млєка» коти.
Чи ж так ви собі уявляли
Світлий свій шлях до мети?
Чи ж так ви хотіли жити?
І чи померти отак?
Чи буде вам там світити
Сварги спотворений знак?

Ви ж, ганси, як ми – хрещені,
Пастор ім'ям вас нарік,
Ми вдарим, мов яйця свячені,
У ваш незахищений бік.
Вся рота поляже у руту
Криком скалічивши рот,
Най свічку поставить вам мутер,
Най вас прощає ваш Год.

У танках – згорілих бляшанках,
В чорних мундирах СС
Вже вам не їсти крашанки,
Вже вам не слухати мес.
Під вогонь ураганний
Вам не зійти на Урал.
В Кельнськім соборі органний
Не зазвучить вам хорал.

І коли в полі чистім
Зійдемось ми на ножах
Прошу вважать комуністом,
Чи взагалі не зважать.
Бо подолали наругу,
Бо вже скільки літ по війні
Ставлять заздравну за друга,
А другу – то вже мені.