Просити у Бога шафранову тогу зарано,
Хоч плескає в склянці з похмілля уранці нірвана.
Та стрілка секундна з твого гороскопа відкраює миті,
Де жалюзі ділять на рівні шматочки дерев верховіття.

Ще тисячі справ до метро у ясир поведуть своїх бранців,
Облає торгаш, обрахує касир і не візьмуть їх пранці,
А NEXT-покоління проголосує за третього Шрека.
Ах тільки б, ах тільки дісталось мені шаурми й чебурека!

Шулявка мине Вавілоном яток і закопчених націй
Сотається день із ниток паперових дрібних медитацій
Мов баба Явдоха пліткує, а слухає Стефа.
І кличе епоха у слухавці голосом шефа.

Нема сінокосу, нам ніде полежать на свіжому сіні
І рватись, і рвати своїх корінних при корінні.
Нектар, наче крадений, – в нори, не в вулик, – як оси.
Тут темно й дощитиме нудно. А може це осінь?

Плюскотить коньяком ВСД і депресії згуба…
Чи може пора Пепсодентом почистити зуби?
Оминати калюжі йдучи до метро і сміятися гінко,
Відповісти на стук у вікно яблуневої гілки?

Не слухати брехні ні Стефи, ні баби Явдохи,
Сіно вранці косити і з шефом разом планувати епоху.
А вдома наваристий борщ, діточки і дружина кохана
Вона не спішить, вона зачекає… нірвана.