ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Лимар
2026.04.29 23:51
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,

хома дідим
2026.04.29 22:02
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб

Володимир Невесенко
2026.04.29 20:34
Земля здригалась доокіл,
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.

За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку

Іван Потьомкін
2026.04.29 20:28
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене

Артур Курдіновський
2026.04.29 19:31
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник

***

Дивлюсь у вибране, зітхаю...

Артур Сіренко
2026.04.29 12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, потім з

Борис Костиря
2026.04.29 11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.

Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини

Вячеслав Руденко
2026.04.29 10:34
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.

Тетяна Левицька
2026.04.29 10:08
Не дозволяй мені себе винити,
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.

Віктор Кучерук
2026.04.29 07:10
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...

хома дідим
2026.04.28 21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Софія Кримовська (1979) / Вірші / книга "свіТ...ЛО...тінь"

 ***
Ти не тільки роки розгубила.
Нитку снам перервала. І бісер
розлетівся зірками чи пилом.
Не до сліз, не до слів, не до списів.
Перший іній на пізні троянди,
позолота із просіддю - серце.
Не до меду, та ще не до яду.
Розгубила, розвіяла все це.
Не змести, не зібрати докупи,
не тримає рука у тремтінні.
Може, хустку ангорову купиш –
то зігріє у холод осінній?
Заспівають вітри опівнічні,
розіб’ється червоне намисто...
А тобі до болючого нічим
розлюбити самотності місто.
І поставити крапку на білім,
зазирнувши за обрій востаннє.
Розлетілося зоряним пилом
те, що словом і сонцем не стане.
13.09.10




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-09-13 22:41:30
Переглядів сторінки твору 4615
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.079 / 5.5  (5.207 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.215 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.775
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.04.09 15:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
к т (Л.П./М.К.) [ 2010-09-13 23:18:26 ]
Дивуюся - коли ти встигаєш писати?
Перший іній на пізні троянди,
позолота із просиддю - серце. Просиддю - ріже якось

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-09-14 07:22:13 ]
Я подумаю, Анатолію!
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-13 23:30:06 ]
Красиво. Треба не забути купити ангорову хустку для бабусі. Дяка за підказку, а то з голови геть вилетіло.)))
В Стус
"Ти приснилась мені у мовчанні густому, як сон.
Ти мені увижалась далекою свічкою з пітьми.
Ти оточена щастям —
Чоловіком щасливим і дітьми.
Все як треба — любов, теплий обрис, неспокій, півтон."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-09-14 07:24:08 ]
Дякую!
Стус - глиба!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-09-14 05:55:34 ]
За винятком атчепяткі "іней" - чудова композиція, особливо закінчення!
З лю`,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-09-14 07:24:53 ]
Дякую, Юрчику, виправила уже))) Я така неуважна))
А орфографія навмисне вимкнена))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-09-14 12:14:23 ]
(Втираючи непрохану сльозу)
Сумно - проте й обнадійливо... :))
Але... кгм... "проседь"і "яд" - то ж російською, нє? І ще одне збиває з пантелику: як може розбитися намисто? Сиділа довгенько, пробуючи уявити собі цю картину. Ну, одна намистинка - ще так-сяк (і то - якщо з якогось ду-у-же крихкого матеріалу), але цілий разок?..
У вас дуже приємний голос (враження від подорожі по ютубу) ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-09-14 13:56:48 ]
Дякую, (намагаюсь пестливо проГенуіліти чи поМарити і не може, вибачте)!
"Просидь" дійсно російське, а от слово "просідь" як і "яд" рідко, але вживані. Дякую, що звернули увагу на помилку!
Дякую за подорож по моїм віршам в ютубі! і Цьом!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-09-14 14:39:34 ]
Про намисто: якщо це каміння із агатових, а особливо, халцидонових, то розбиваються такі камінці дуже швидко і часом навіть від биття одне об одне. Особоливо, як обробка та видобування не надто дорогі. Таке саме може бути і з яшмою (саме її могла носити моя ЛГ, чим знівечити свою доля). Це каміння червоно-чорного відтінку запобігає вагітності, але може призвести до повного безпліддя. Приблизно таку ж силу мають рожеві халцидони (дивлячись, де носити і в якій кількості), хоча дане каміння має й інше магічне значення. воно притягує або відштовхує людей.... Може, відштовхнула усіх моя ЛГ від себе?))) Щось я розфілософствувалась))



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-09-14 19:38:11 ]
Ого, як цікаво! Дякую, що просвітили - а то у мене намисто було тільки у дитинстві, та й те - пластмасове... Чогось я до таких прикрас байдужа. А тепер якщо і надумаюся купувати, то хіба з граніту - він начебто міцний :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-09-14 12:24:27 ]
Гарний вірш, Софійко, щемно-сумовитий...
Приємностей Тобі!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-09-14 13:57:20 ]
Цьом, Аделенько! Дякую і сонечка Тобі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Салар Уюні (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-14 14:53:36 ]
Софіє, а тут
І бісер
розлетівся зірками чи пилом.
і тут
Розлетілося зоряним пилом
Навмисно акцентоване повторення однієї думки?

А намисто дійсно може розбитись, в мене таке траплялось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-09-14 20:50:21 ]
Повторення навмисне))) Слабкі енергетично люди часто собі вішають купу всього на шию, вуха, руки)))
ото все й побилось і розлетілось))) і на пил зітерлось)))
Цьом!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Міф Маковійчук (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-14 17:19:51 ]
"...позолота із просіддю - серце..."
Привіт, Софійко! КЛАСССС!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-09-14 20:50:47 ]
Цьом, Ігоре!
Дякую!