ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл

хома дідим
2026.10.04 23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія БережкоКамінська (1982) / Вірші

 БАТЬКІВЩИНІ
Що селище – те, що й згарище:
Бояриня над коритом.
Базарчиками і базарищами
Як пухирями вкрита.

Непотребом,
(лиш не потом би!)
Пластмасою і кульками…
Останніми ідіотами
Нас забажали з вами.

Як хочеться (чи не дуже-то?) -
Ідіть за новим «пророком»!
Жити – це значить здужати!
Жити – лицем, не боком.

Жити – це значить вірити
І – докладати до віри.
Та – фізики ми
І лірики ми,
Виписані з квартири.

І що нам глибока істина?
У кожного – по калюжі.
Земле! Яка ж ти вистраждана!
Твої ж холуї ще дужі.

Земле! На що приречена
Пісня твоя і грядка?
Та те, що кінцем обпечене –
Не відає про початки.




Найвища оцінка Ірина Білінська 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Олексій Саєнко 5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-09-16 12:07:38
Переглядів сторінки твору 4073
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.199 / 5.25  (5.096 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.043 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.843
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.01.08 21:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-09-16 13:27:38 ]
Останні дві строфи мимоволі нагадали поезію Ліни Костенко, а надто рядки вірша "Біль єдиної зброї":
Скубуть озиме, нищать ярину,
ще й гидять, гудять, ратицями крешуть.
Трагічна мово! Вже тобі труну
не тільки вороги, а й діти власні тешуть.
Дуже близько за настроєм, а головне - небайдуже до рідної землі. До того ж зв'язок поета з батьківщиною - одна з основних запорук справжньості митця!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-09-16 13:28:45 ]
Останні дві строфи мимоволі нагадали поезію Ліни Костенко, а надто рядки вірша "Біль єдиної зброї":
Скубуть озиме, нищать ярину,
ще й гидять, гудять, ратицями крешуть.
Трагічна мово! Вже тобі труну
не тільки вороги, а й діти власні тешуть.
Дуже близько за настроєм, а головне - небайдуже до рідної землі. До того ж зв'язок поета з батьківщиною - одна з основних запорук справжньості митця!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2010-09-16 13:33:45 ]
Дякую, Юліє. Я довго вагалася - ставити цей вірш, чи ні. Рідко пишу громадянську лірику, та і взагалі писати на такі теми треба або дуже сильно, або взагалі не писати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-16 13:46:32 ]
Дійсно, неперевершено! Може, ви і є Ліна Костенко? А , хто ту рідну батьківщину баращима покрива? Народ, Юлю, народЖити – це значить вірити
І – докладати до віри.
Та – фізики ми
І лірики ми,
Виписані з квартири.
Вражаючий рядок. Сподіваюся, у головних героїв, язики не присохнуть.І так хочеться продовжити Юлечку Гладир, Що -МИСТЕЦТВО ПІВНІЧНОГО ВІДРОДЖЕННЯ, яке близьке багатьом : Кручений Свояш. " Зняття з хреста" - це і те , аби твої слова не розходились з ділом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2010-09-16 14:03:29 ]
Ой, ні, Кішечко! Я не Ліна Костенко! І не графиня Уварова, як деякі зараз намагаються мені приписати. І пишу тільки про те, що проходить крізь "усю мою душу".
А слова Свояша - золоті. Така проста життєва істина - а так часом важко її буває дотриматись! Взагалі правду кажуть: "Усе геніальне - просте". Чим величніша істина - тим менше у ній слів. Тим більше вона видається простакам легшою, тим важче її у собі пронести. Радості Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-16 14:10:51 ]
Радію за вас. То худохник такий і картина його.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Саєнко (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-22 23:27:40 ]
Важко писали, мабуть, бо відчувається, що частину душі залишили

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Білінська (М.К./М.К.) [ 2010-12-07 12:20:32 ]
Молодець, Юлю! Мені близький цей твір. Мабуть, жоден вид існуючий у Всесвіті так не самознищується як людство. Тоді думаєш, що і справді пора черговий раз очистити землю...