-Тобі хоч раз робили приємний сюрприз? Сюрприз — це тоді, коли змушують заплющити очі і думати про приємне. Через якусь мить ти відчуваєш у руці щось паперове. Розплющуєш очі, а там два квитки у кіно. Усміхаєшся, дякуєш і ховаєш погляд кудись у далечінь. Усвідомлюєш одну просту істину - нема кому віддати другий квиток. Тобі хоч раз говорили слова кохання? Кохання — це тоді, коли холодно в руки і тепло в душі. Кохання — це коли очі говорять більше, аніж слова. Рано чи пізно очі втомлюються від цілодобового сидіння за ноутбуком і замовкають. Тоді доводиться обирати між коханням та інтернетом. Обираєш перше. А воно обирає інтернет. Тобі хоч раз протягали руку допомоги? Це тоді, коли немає сенсу боротись далі, коли опускаються руки, коли болить душа і падають сльози на підручник з української мови. Ти хапаєшся за ту руку і лише після трьох крапель крові розумієш, що в тій руці була голка. Тебе хоч раз хапали за волосся і тягли по брудній бруківці? Тобі хоч раз ламали єдиний у твоєму житті олівець? Тобі хоч раз промивали пам”ять від приємних спогадів? Тобі хоч раз сигналило авто твого вбивці? Тобі хоч раз хотілось втекти кудись подалі? Ні, не від інших. Від себе! Від тієї підлої істоти, що надто закохана в інших і не має жодної краплини любові до себе.

-Звісно.

-Ти прагнула помсти?

-Ні. Пробачала.

-А тобі хоч раз пробачали помилку?

-Один раз — під час диктанту з української мови.


01/10/2010