ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олеся ніжна
2026.04.11 23:45
Самотність.
Вона зсередини з'їдає,
так непомітно забирає,
усе.
Втрачають барви почуття.
Ця пустота не має дна.
На відбивну засипле градом.
Готуючи, снодійним ядом

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

Олена Квітуча
2026.03.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Леся Сидорович (1973) / Вірші

 Дощ
Приїхав мій молодший любий брат
З кленовим листям суму на манжетах.
Після веселих і хмільних пригод.
З чолом розумним й пальцями естета.

Мій братику! Обійми на плечах
Лишають мокрий слід, ідуть у землю.
Ти був далеко, довго і мовчав,
Не подавав і звісточки про себе.

І от тепер – цілунок на устах
По-братньому залишено для тиші.
Ти тут. Ти є. Ти вільний, ніби птах.
Ти ще ідеш. Ще падаєш. Ще пишеш.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-10-17 13:03:44
Переглядів сторінки твору 3225
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.463 / 5.25  (4.848 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 4.299 / 5.25  (4.638 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.712
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2023.11.26 15:26
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-10-17 17:08:03 ]
Гарний взірець сестринської любові. Зворушливо.
Але не зовсім зрозуміла назва вірша ( в сенсі "кореляції" з контекстом)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-10-17 18:08:53 ]
Мені якраз назва вірша зрозуміла (хоч і не одразу). Але тоді виникають інші запитання:
1. Чому Ви дощ називаєте своїм молодшим боатом?
Хоча на це поетична уява ще б могла якось знайти відповідь.
Але:
2. Як дощ міг "приїхати"? Як не крути, а дощ таки приходить і ніяка поетична уява тут не в змозі щось переінакшити й пояснити.

Загалом вірш цікавий. Досить несподіваний ракурс. Але щось тут трішечки не в'яжеться... А може, це такий поетичний хід і Ви зумисне вводите в оману читача? Зізнавайтесь, пані Лесю! З щирими побажаннями


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-10-17 18:10:38 ]
Ой, там проскочила помилка. Звісно, не "боатом", а "братом".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Сидорович (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-17 22:17:16 ]
Якщо інші звертають увагу на такі деталі, значить, щось у цьому вірші їх "зачепило". Як на мене, то я найбільше ціную настрій, емоційну напругу, "душу" твору. Але, цілком зрозуміло, без маленьких штрихів не обійтись. Тому спробую пояснити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Сидорович (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-17 22:26:35 ]
Без назви вірш буде незрозумілим і нецікавим. Дощ люблю різний: легкий і шалений, рясний і дрібненький. Саме дощ -- мій "молодший брат", тому може і приїхати.
Можна пояснити, що мав на увазі автор, але неможливо збагнути, чому деякі рядки відштовхують одразу, а деякі вірші хочеться перечитувати ще і ще.
Дякую, що не залишаєтеся байдужими до моїх творів!
Сподіваюся, ця поезія здатна приносити насолоду.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-10-24 16:42:17 ]
Лесю,ця поезія справді здатна принести насолоду. І я справді небайдужа до Вашої творчості, тому і заходжу до Вас на сторінку - щоб насолодитися, а заодно й допомогти. Вибачте, якщо мої поради видаються Вам некоректними чи сумнівними.
І дійсно, назва в цьому вірші "Дощ" - дуже важлива, бо саме вона спрямовує читача потрібною стежиною. Але, як я й казала, перший рядок, не слухаючись назви, вперто веде не туди. Через те Іван Гентош і побачив у цій поезії сестринську любов. Як і я після першого прочитання подумала: який чудовий, напевно, у пані Лесі молодший брат, якщо заслуговує на такі рядки, і, мабуть, він теж поет, судячи з останнього рядка. І намагалась уявити "кленове листя суму" на манжетах його сорочки. Лише коментар пана Івана примусив мене пильніше придивитися до Вашого вірша і аж тоді він відкрився для мене іншим змістом (справжнім). І, можливо, тому, що не всім цей справжній зміст вдалось розгледіти, вірш по суті залишився непоміченим, хоча заслуговує більшої уваги.
Вибачте ще раз. Бо, звісно, лише Ви - господиня власного Слова. З повагою і щирими побажаннями


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Сидорович (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-30 22:11:04 ]
Ніколи аніскілечки не ображаюся на коментарі, а до порад завжди намагаюся прислухатися. Деякі беру до уваги, інші залишаю "на потім". Ваші слова особливо цінні для мене, бо захоплююся Вашою поезією. Щиро тішуся, коли бачу Ваші коментарі.
А брата я не маю. Хіба дощ.