Доле моя, купана в любистку,
зоре моя, згублена в світах,
звідки в тебе полиновий присмак,
що гірчить золою на вустах,

що піском у очі серед поля,
де ромашки буйні, через край,
де гуляє вітром бранка-воля
де убраний в паморозь розмай,

чом до мене ти така зрадлива,
в кухоль з медом частку дьогтю ллєш?
Там де вчора я була щаслива,
нині чорне згарище пожеж...

Доле моя, гіркото безмовна,
дай же причаститися вином,
у якого міра щастя повна
життєдайно-радісним теплом.