Був ніс Гапчіх, а в носі дірка,
пішла про ніс такая поговірка.
Що ніс Гапчіх,
немов на сміх,
заліз під лаву,
та пчихнув у Халяву...
А Халява-молодиця
не стерпівши такі дурниці
на суд подала...

Автор невідомий

Зійшлися судді,
стали суд чинити,
що носові отому присудити...

Халява руки в боки
та й у крики:
Чи бачите, яке цабе велике,
оцей Гапчіх?
Мене, Халяву, та на сміх?
Та де це видано?!
Щоб пишну молодицю
отак зневажити!
Негайно у в”язницю!
Негайно покарайте
цього носа,
аби не пхався
до чужого проса!
Щоб знав,
що зась йому
такую кралю
немаючи поваги, ані жалю
отак безчестити!

Похнюпився Гапчіх:
Я не навмисне, пані,
зачекайте,
вас ображати не хотів,
сумління майте -
не мої гріхи,
що в мить,
як вирвалось оте “апчхи”,
ласкава пані,
ви під лавою стояли...
Чи місця іншого
уже не мали?

О, горе і ганьба!
Чи хто б посмів
іще отак знущатись?
Ти, Гапчіху,
геть знахабнів!
Ви чули, людоньки?!

Довкола зашуміли,
перечити Халяві не посміли...
Отож, порадившись,
Гапчіха засудили,
і винесли ухвалу про таке:

Ув”язненням негайно покарати,
укинувши нахабного за ґрати,
із забороною довіку чхати!

Те, що послужило епіграфом до байки, колись чула в дитинстві від свого дядька, котрий полюбляв нам, дітям, її розповідати. На превеликий жаль, у пам"яті залишилась лиш частина... Я давно доросла, а дядька вже немає серед нас, тому не маю у кого спитати, що ж там далі було з тим носом... Тому вирішила байку дописати самостійно. Але не трачу надії, що знайдеться людина, котра цю байку колись чула, а може й добре знає. Буду вдячна, якщо хтось допоможе мені знайти ориґінал.
Прошу строго не судити мою першу, а може й останню спробу себе в такому жанрі.:)