ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2025.10.19 16:33
-- Нічого такого ..
Нічого такого. Кащель, не більш…
Зідки узявся? Бог його знає
Жовтню присвята худощавий цей вірш
Наче ж не лає?
Ти вже проснувся… частково проснувсь
Дякуєш Богу, біжиш за кермо
І знову не їдеш… сумуєш чомусь
Буває. Клеймо…

Євген Федчук
2025.10.19 15:21
Як Господь створив Адамові жінку
Як створив Господь Адама, то пустив до раю
І він там у тому раї і турбот не знає.
Є що їсти, є що пити, де лягти, поспати.
Та вже скоро Адам в раї почав сумувати.
Ніщо йому не цікаво, все набридло досі.
- Дай мені якесь заняття?! – у Господа просить.

Світлана Пирогова
2025.10.19 14:53
На все свій час (сонет)
Димчастий дощ зливається із жовтнем:
То дріботить, то плаче водоспадом.
Не просушив ніхто сльозину жодну,
І омиває кожна - листя саду.

Осінній холод і мокрінь журлива
Закрастися у душу підло прагнуть,
А сад почув мелодію тужливу,

Володимир Мацуцький
2025.10.19 13:54
Тліє третя світова
Тліє третя світова
і не тільки тліє.
Запалає і Москва,
світ зігріє.
Кочегарять два чорти:
Дональд Трамп і Путін.
Від чортячої чети
всі країни скуті.

Леся Горова
2025.10.19 11:48
Рамена
Ти візьми мою руку, коли в тому буде потреба.
Якщо я захитаюся навіть від зайвої ноші,
То не бійся, устоюй. Тонкі під ромашками стебла,
А негода лише нагинає, зламати не може.

Опирайся на плечі. Вагаєшся - що за рамена,
Бо на них ніби й хустка шаля

Тетяна Левицька
2025.10.19 09:43
Від війни
Для тебе також, любий, я змогла б
зірвати з хмари айстри вересневі;
вмочити у безмежжя два весла
і витягти з безодні повний невід;
звільнити з сіті рибку золоту,
серпанок непроглядний загадати,
щоб ворог не знайшов і за верству
на мапі всесвіту коо

Сергій СергійКо
2025.10.19 09:25
Про вовка промовка
Я мало жив і жив у лісі.
Це вам не те, що в шоубізі,
Де завжди їжу знайде ніс.
А тут, у лісі – тільки ліс.
Щось їстівне шукаю завжди –
Усі стежинки перетовк.
Куди не глянь – сумний пейзаж, де
Онука, Бабка є і Вовк.

Віктор Кучерук
2025.10.19 06:14
* * *
Білопері, сизокрилі,
Ненаситні голуби, -
Кусень хліба не поділять
Під балконом півдоби.
Галасують, метушаться
Поруч скиби й навпаки, -
Кожна птаха хоче вкрасти
Дуже ситні грудочки.

Микола Дудар
2025.10.19 00:31
Задоволення
Звинувачуєш… а кого?
І завбачуєш без "ого"
Черга виникне… зачекаєте
Страхокриками… ще пізнаєте
Відхрестилися, як ото…
Звідки й хто ви є… по можливості
Виє поштовх той без поживностей
Розірву…

Ярослав Чорногуз
2025.10.18 22:28
Література для потреби
Світ знавіснілих торгашів
Я так ненавиджу страшенно.
Хіба в нім є щось для душі?
Все - для бездонної кишені.

Ти слухаєш музичний твір --
Сяйну Бетховена сонату...
Вривається реклами звір --

Борис Костиря
2025.10.18 22:14
Тріщина у стиску рук
Пара ніби єдина,
але між ними розверзлася
прірва. Голос потонув
у сплетінні чагарників,
тепло розтануло
у всесильному розпаді.
Пара ніби єдина,
але кожен - волаючий

Микола Дудар
2025.10.18 21:53
Коли тебе...
Коли тебе шматують крадькома
І гнізда в’ють в душі твоїй надмірно
Ти, видно, цілувався з багатьма
До виснаження висновку покірно…

Коли тебе, не ти, гнівили тим,
Що між людьми живе ще й параноя —
Ти радужно плескався до тих Рим,

Тетяна Левицька
2025.10.18 15:36
Видаляю з життя
Всіх потворних істот видаляю з життя,
не з'ясовуючи в чому справа.
Вимітаю із серця токсичне сміття
й тих, у кого душа порохнява.

Підлість не визнаю, як у спину плювки,
зневажаю Іуд лицемірних.
Не подам психопату я більше руки —

Артур Курдіновський
2025.10.18 04:38
На захист Тетяни Левицької
Шановна Редакція Майстерень! Наш видатний покидьок (ой, вибачте) автор Самослав Желіба під черговим ніком продовжує робити гидоту авторам. На цей раз він образив нашу чудову поетесу Тетяну Левицьку. На її вірш "Щенячий" він написав таку рецензію (текст

Володимир Бойко
2025.10.17 23:05
Ані спогаду
Вже ні чарів, ні спокуси,
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.

А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало

Борис Костиря
2025.10.17 21:50
Голос віків
Із тиші комори,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Наталія Крісман (1972) / Вірші

 КРІЗЬ МОРЕ СКОРБОТ

Крізь безмежжя небес
Проглядає на нас закривавлений хрест...

Образ твору Проникаєм у все, навіть крізь небеса,
Що нам день принесе? - висихає роса
Під палючим промінням роздертих світил,
На дорогах, якими самотньо нам йти.

Наче камінь, ковток вітру в грудях застиг,
Озирнемось назад - попеліють мости.
Спраглу душу давно не поїли нічим,
Забуваєм про Бога, за щастям рвучись.

Зорі падають в душу, лишають жалі,
Проти течій пливемо тіньми кораблів,
Проти натовпу йдем, що помножує лють -
Безнадійно шукаєм життя вищу суть...

Крізь терпіння і зради, крізь море скорбот,
Звироднілий дощенту, нещасний народ
Йде в майбутнє наосліп й не відає ще -
За накоєне зло не діждеться прощЕнь!

Люди, будьмо ж людьми! Крізь безмежжя небес
Проглядає на нас закривавлений хрест...

2010

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-10-29 16:42:58
Переглядів сторінки твору 4687
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.392 / 5.25  (4.817 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (4.643 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.690
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Людина і тоталітаризм
Автор востаннє на сайті 2014.03.16 15:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-10-29 19:03:51 ]
Крізь безмежжя небес
пролітають світи -
кораблі для душі...
А хто сів - то лети...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-29 21:41:16 ]
Пролітають світи... чи знайшов свій вже ти?
Дякую, Юрко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 19:57:42 ]
Наталочко, не впізнаю вас у цьому вірші. Завжди така віра, така любов, мені аж жабка лапками шию шкрябкає, що то не я така така впевнена в майбутньому і в коханому. А тут такий жорсткий песимізм. Не буде прощень, але чому. Завжди можна повернути назад, усвідомивши, камо грядеши.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-29 21:38:30 ]
А не знаєте, хто це колись сказав "у серці вічне бажання весни, а в душі вічний неспокій...". В моєму житті, Галинко, стільки всього - і доброго й ні, тому й вірші мої по-різному забарвлені... в моєму маленькому світі діють одні закони, а у великому світі, куди я змушена час від часу виходити, діють зовсім інші, жорстокіші, саме вони викликають у мене такий песимізм...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 22:23:53 ]
Хтось колись казав "вічне бажання весни вічно не потриває", і хтось відповів "у серці вічне бажання весни, а в душі вічний неспокій". Так і здається часом, що це був хтось, а не я. Деколи шукаю ту весну чи хоча б її бажання, а знаходжу тільки спогад про те, як було класно на плечі. І хочеться плюшевим ведмедиком на подушку в сплячку запасти з цим спогадом, розуміючи що зараз пізня осінь. Колись мені здавалося, що то погано, мати свій світ. Було таке: світ ілюзій собі створила. Як це було давно. Ні світу, ні ілюзій. Один апокаліпсис.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-29 23:18:24 ]
"Спогад про те, як було класно на плечі" такий солодкий, аж до болю в грудях... на жаль, нині це тільки спогад...хоча ілюзії ще залишились, і так хочеться вірити, що вони не закінчаться повним апокаліпсисом... Нехай мрії оживають!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 00:06:32 ]
Наталю, ваші слова і мій внутрішній голос говорять одне і те саме! Це просто неймовірно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-30 00:12:55 ]
Це може пояснюватись тим, що у нас зараз схожий стан душі, або ми колись мали схожі пережиття, або ми бачимо світ в однакових барвах... таке буває навіть між зовсім незнайомим в житті людьми...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 23:07:13 ]
Напевне, щось так, схожі пережиття. Писала ж я, що ви й досі пишете про те, що я колись писала і відчувала, а зараз втомилася себе накручувати на позитив. А вам вдається.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-10-30 12:56:10 ]
Вітаю, дорогі Наталю і Галино!
Ну, знаєте, з такими настроями Ви того слоника не продасте!(Див. мій коментар до пародії "ГОРМОН ЛЮБОВІ") А якщо серйозно - то вище носа і більше оптимізму! Осінь не вічна, і не така й погана.
Щодо віршу - гарний, сподобався,написаний вміло і душевно. Тримайтеся


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-30 17:38:18 ]
Іванку, ну я також маю право похандрити трохи, а то все життя усіх надихаю, захищаю, підтримую, оптимізовую... А зі слоником буде все гараз! Дякую за підтримку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 22:52:01 ]
Дякую, пане Іване. А слоника ми, мабуть, не будемо продавати. Зробимо зоопарк, вдень дітям показуватимемо, вночі до Парижу літатимемо (див. вашу пародію на мого Далячого слоника) Лебеді лебедями, а слон в хазяйстві згодиться, ще й з безлімітним шенгеном. Ми з пані Наталею якось там на тій спині помістимося, може, скільки там до того Парижу, три помахи вухами, і ми вже над Ейфелевою вежею.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-30 23:38:33 ]
Галинко, це в мене натура така парадоксальна - то доводжу себе до краю прірви зневіри, то за мить починаю струменіти оптимізмом і усіх навколо надихаю до життя і змушую повірити у диво...
А на слонику по Парижу ( і навіть до Риму) я з радістю прокатаюся, лиш би у слоника вуха не втомились махати і хоботок витримав.
Дякую Вам за порцію "слонячого" позитиву!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 23:52:25 ]
Ну то і я спробую захотіти у Рим. Бо до Парижу мені знову хочеться (пару разів хотіла, один раз мало не забрали, дурне було, мале, вперте, сказало, що у Львові краще. Ну як чукча, ти йому Бентлі, а воно "а алєня луццє"). Вушка в слоника ніби ще ого, витримають. От за хоботок треба в Далі спитати, що він там таке намалював, чи фарбу часом не злямзив.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-31 11:41:41 ]
Галинко, якщо раптом хоботок у слоника затерся, то в мене є один знайомий Художник ( він якраз живе у Римі), можна буде його попросити домалювати слонику усі органи, яких йому ( чи нам у ньому) бракує... Я думаю, що всі будуть задоволені - і слоник, і ми, і Художник! Уявляю, як нам усім тоді добре буде...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-31 17:14:57 ]
Ой, Наталочко, не провокуйте. Бо я ще захочу. А тоді бідні будуть вушка слоника.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-31 21:33:37 ]
Хай ся слоник начуває - Рим й Париж на нас чекає!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Романів (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-31 03:49:02 ]
Натуру Твою, Наталочко, я давно вивчила:) Ніколи не знаєш, на який парадокс натрапиш ( без парадоксів - ніяк, але краще коли тепло і з оптимізмом - люблю, коли Ти посміхаєшся))
Потрібно вірити, навіть у зневір"ї... апокаліпсису не буде - ще не час


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-31 11:46:24 ]
Я сама ще свою натуру до кінця не збагнула, сама не знаю, чого чекати від себе в наступну мить, а ти кажеш, що тобі це вдалося... Я от собі нічку-другу подумала і вирішила твердо - АПОКАЛІПСИСУ ЩЕ НЕ БУДЕ!
Всім Вам шлю полум'яний Крісманівський привіт!