ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.09.28 21:07
***
Дві Варвари, мати й донька,
В двох геніїв закохані,
Серцем тугу розривали,
А як впоратись з недугом,
До пуття не знали.
Та настала та година,
Коли тільки їх підмога
І благословення Бога

Ірина Білінська
2026.09.28 18:30
Як же близько ми до безодні...
Як же близько ми до безодні,
як ніколи —
тепер, сьогодні...
Хто збере нас усіх докупи:
слово-зброя
чи слово-купіль,
слово-лезо
чи слово-спалах?

Вячеслав Руденко
2026.09.28 16:20
Між гарпій неолітових* грядок
Не плач у день, не голоси із примхи,
Не зазивай гірке у самоту
Життя звіринцю вздовж стрімкої ринви,
Де кров тече, як золото в Орду.

Вже зацвіли від неї злі жоржини
Між гарпій неолітових* грядок.
З’ясуй-но, спробуй відчуттям рослини,

Артур Курдіновський
2026.09.28 15:55
Осінній монолог
Я - частинка осіннього міста,
Я - молекула жовтих вітрів.
Мандрівник із душею артиста,
Сам себе на узбіччі зустрів.

Монолог мій навряд чи хтось прийме...
Прочитають, забудуть - і все.
Поринаю в осінні обійми...

Борис Костиря
2026.09.28 15:42
* * *
Проходить час крізь пальці, мов пісок.
Ми в'язнемо в багні старих ілюзій.
Із трюму виринає лютий кок,
Заплутаний у плетиво алюзій.
Година протікає, ніби мить,
Поранивши напівзабуту вічність
Стилетом непромовлених століть,
Коли ще цінували честь і

Ольга Береза
2026.09.28 15:25
Перший фрілансер
Для нього подеколи Львів був листівкою з кавою,
одначе здебільшого — текстом, що будить легенди.
У велич не грав і не марив, як інші, він славою,
носив вишиванку, а не оті віденські тренди.

Десь зверхньо шептали: «Дивак той Франко нерозважливий», —

С М
2026.09.28 13:55
Гелтер-Скелтер (The Beatles)
До підніжжя дістанусь, і вертаюсь нагору туди
Де спиняюсь, вертаюсь, і заново їду
Аж допоки дістанусь, і побачу тебе
Ей, ей, ей!

Хіба ти проти, щоб тебе любили?
Я мчу із гори на відстані милі

Володимир Бойко
2026.09.28 10:05
Лімерики F8
Влаштували дебош у Пхеньяні
Гультіпаки веселі та п’яні.
Та прийшов кім чен ин
І за пару хвилин
Всі чемнісінькі стали в Пхеньяні.

В штаб-квартирі Об’єднаних Націй
Не бувало дурних ситуацій.

Ірина Вовк
2026.09.28 07:31
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 10)
Х. РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО КРАСИ Ранок у розкішному домі Клодії, найвідомішої світської левиці Помпей, починався як ритуал поклоніння її власній вроді. Вона сиділа на мармуровому стільці перед великим срібним дзеркалом. Три рабині без у

Віктор Кучерук
2026.09.28 06:40
Доньці
Розцвітає, ніби квітка,
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.

М Менянин
2026.09.28 01:28
Тризуб 🔱
Край рідний був місцем полону,
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.

Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону

хома дідим
2026.09.27 23:39
* 215 *
на тлі віконних рам
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш

Іван Потьомкін
2026.09.27 20:38
***
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя

Ігор Терен
2026.09.27 17:09
Репортажі звідусіль
Наші греблі не «той уже рве»,
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.

Борис Костиря
2026.09.27 15:07
* * *
У березні тепло таке непевне,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.

Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,

Вячеслав Руденко
2026.09.27 10:30
Не ті тепер в ажурах просвітки
Ви все вночі живете, крадучись,
Неначе равлик меншовартісний,
На місяць срібний задивляючись,
Шукаючи камінчик якісний.

Приречено і недовірливо
У темних вербах роси грієте,
Їх, ніби оловом, торкаючись —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Наталія Крісман (1972) / Вірші

 КРІЗЬ МОРЕ СКОРБОТ

Крізь безмежжя небес
Проглядає на нас закривавлений хрест...

Образ твору Проникаєм у все, навіть крізь небеса,
Що нам день принесе? - висихає роса
Під палючим промінням роздертих світил,
На дорогах, якими самотньо нам йти.

Наче камінь, ковток вітру в грудях застиг,
Озирнемось назад - попеліють мости.
Спраглу душу давно не поїли нічим,
Забуваєм про Бога, за щастям рвучись.

Зорі падають в душу, лишають жалі,
Проти течій пливемо тіньми кораблів,
Проти натовпу йдем, що помножує лють -
Безнадійно шукаєм життя вищу суть...

Крізь терпіння і зради, крізь море скорбот,
Звироднілий дощенту, нещасний народ
Йде в майбутнє наосліп й не відає ще -
За накоєне зло не діждеться прощЕнь!

Люди, будьмо ж людьми! Крізь безмежжя небес
Проглядає на нас закривавлений хрест...

2010

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-10-29 16:42:58
Переглядів сторінки твору 5175
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.392 / 5.25  (4.817 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (4.643 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.690
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Людина і тоталітаризм
Автор востаннє на сайті 2014.03.16 15:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-10-29 19:03:51 ]
Крізь безмежжя небес
пролітають світи -
кораблі для душі...
А хто сів - то лети...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-29 21:41:16 ]
Пролітають світи... чи знайшов свій вже ти?
Дякую, Юрко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 19:57:42 ]
Наталочко, не впізнаю вас у цьому вірші. Завжди така віра, така любов, мені аж жабка лапками шию шкрябкає, що то не я така така впевнена в майбутньому і в коханому. А тут такий жорсткий песимізм. Не буде прощень, але чому. Завжди можна повернути назад, усвідомивши, камо грядеши.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-29 21:38:30 ]
А не знаєте, хто це колись сказав "у серці вічне бажання весни, а в душі вічний неспокій...". В моєму житті, Галинко, стільки всього - і доброго й ні, тому й вірші мої по-різному забарвлені... в моєму маленькому світі діють одні закони, а у великому світі, куди я змушена час від часу виходити, діють зовсім інші, жорстокіші, саме вони викликають у мене такий песимізм...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 22:23:53 ]
Хтось колись казав "вічне бажання весни вічно не потриває", і хтось відповів "у серці вічне бажання весни, а в душі вічний неспокій". Так і здається часом, що це був хтось, а не я. Деколи шукаю ту весну чи хоча б її бажання, а знаходжу тільки спогад про те, як було класно на плечі. І хочеться плюшевим ведмедиком на подушку в сплячку запасти з цим спогадом, розуміючи що зараз пізня осінь. Колись мені здавалося, що то погано, мати свій світ. Було таке: світ ілюзій собі створила. Як це було давно. Ні світу, ні ілюзій. Один апокаліпсис.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-29 23:18:24 ]
"Спогад про те, як було класно на плечі" такий солодкий, аж до болю в грудях... на жаль, нині це тільки спогад...хоча ілюзії ще залишились, і так хочеться вірити, що вони не закінчаться повним апокаліпсисом... Нехай мрії оживають!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 00:06:32 ]
Наталю, ваші слова і мій внутрішній голос говорять одне і те саме! Це просто неймовірно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-30 00:12:55 ]
Це може пояснюватись тим, що у нас зараз схожий стан душі, або ми колись мали схожі пережиття, або ми бачимо світ в однакових барвах... таке буває навіть між зовсім незнайомим в житті людьми...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 23:07:13 ]
Напевне, щось так, схожі пережиття. Писала ж я, що ви й досі пишете про те, що я колись писала і відчувала, а зараз втомилася себе накручувати на позитив. А вам вдається.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-10-30 12:56:10 ]
Вітаю, дорогі Наталю і Галино!
Ну, знаєте, з такими настроями Ви того слоника не продасте!(Див. мій коментар до пародії "ГОРМОН ЛЮБОВІ") А якщо серйозно - то вище носа і більше оптимізму! Осінь не вічна, і не така й погана.
Щодо віршу - гарний, сподобався,написаний вміло і душевно. Тримайтеся


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-30 17:38:18 ]
Іванку, ну я також маю право похандрити трохи, а то все життя усіх надихаю, захищаю, підтримую, оптимізовую... А зі слоником буде все гараз! Дякую за підтримку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 22:52:01 ]
Дякую, пане Іване. А слоника ми, мабуть, не будемо продавати. Зробимо зоопарк, вдень дітям показуватимемо, вночі до Парижу літатимемо (див. вашу пародію на мого Далячого слоника) Лебеді лебедями, а слон в хазяйстві згодиться, ще й з безлімітним шенгеном. Ми з пані Наталею якось там на тій спині помістимося, може, скільки там до того Парижу, три помахи вухами, і ми вже над Ейфелевою вежею.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-30 23:38:33 ]
Галинко, це в мене натура така парадоксальна - то доводжу себе до краю прірви зневіри, то за мить починаю струменіти оптимізмом і усіх навколо надихаю до життя і змушую повірити у диво...
А на слонику по Парижу ( і навіть до Риму) я з радістю прокатаюся, лиш би у слоника вуха не втомились махати і хоботок витримав.
Дякую Вам за порцію "слонячого" позитиву!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 23:52:25 ]
Ну то і я спробую захотіти у Рим. Бо до Парижу мені знову хочеться (пару разів хотіла, один раз мало не забрали, дурне було, мале, вперте, сказало, що у Львові краще. Ну як чукча, ти йому Бентлі, а воно "а алєня луццє"). Вушка в слоника ніби ще ого, витримають. От за хоботок треба в Далі спитати, що він там таке намалював, чи фарбу часом не злямзив.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-31 11:41:41 ]
Галинко, якщо раптом хоботок у слоника затерся, то в мене є один знайомий Художник ( він якраз живе у Римі), можна буде його попросити домалювати слонику усі органи, яких йому ( чи нам у ньому) бракує... Я думаю, що всі будуть задоволені - і слоник, і ми, і Художник! Уявляю, як нам усім тоді добре буде...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-31 17:14:57 ]
Ой, Наталочко, не провокуйте. Бо я ще захочу. А тоді бідні будуть вушка слоника.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-31 21:33:37 ]
Хай ся слоник начуває - Рим й Париж на нас чекає!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Романів (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-31 03:49:02 ]
Натуру Твою, Наталочко, я давно вивчила:) Ніколи не знаєш, на який парадокс натрапиш ( без парадоксів - ніяк, але краще коли тепло і з оптимізмом - люблю, коли Ти посміхаєшся))
Потрібно вірити, навіть у зневір"ї... апокаліпсису не буде - ще не час


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-31 11:46:24 ]
Я сама ще свою натуру до кінця не збагнула, сама не знаю, чого чекати від себе в наступну мить, а ти кажеш, що тобі це вдалося... Я от собі нічку-другу подумала і вирішила твердо - АПОКАЛІПСИСУ ЩЕ НЕ БУДЕ!
Всім Вам шлю полум'яний Крісманівський привіт!