Босі ноги в теплій нічній росі. Біла мережана сорочка м’яко торкається тіла, пливе, мов хвиля, рухаючись від живота до плечей, а потім до спини. Вітер здіймає її як парус. Русяве волосся із срібним відблиском грає у місячному сяйві. Між пальцями біжать різнокольорові плями. Піднімаються вище, виграють на рожевих дитячих щічках, розпашілих зі сну, відбиваються у зіницях, змішуючись із кольором щастя і захоплення… І ще... дивовижного душевного спокою, який буває тільки у дітей.
Червоні, сині, жовті, зелені плями – відблиски неонових метеликів, заплутуються у волоссі і залишаються... Cаме за ними – велетенськими різнокольоровими неоновими метеликами стежать дитячі очі. Вони пливуть у нічному небі, серед мільярдів великих планет, що здаються маленькими зірками. Таких надзвичайних розмірів, неначе кораблі, що летять за космічною течією. Це б мені політати на метеликах у нічній височині. Це вони помахами своїх крил торкаються дитячого серця, вселяючи в нього дивовижний спокій і щастя. Це ніч казкових сновидінь і великих надій.
Я вже не маленька дівчинка. Більше нема дивовижних відчуттів від запаху новорічної ялинки… І коти вже не вміють розмовляти… Неонові метелики більше не ввижаються уві сні… Вони - ці крилаті витвори дитячих снів, вже не захистять від думок і слів.
„Будьте як діти!”
Різнокольорові метелики пливуть, пливуть, пливуть, торкаючись крилами зірок.
2008р.