ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.21 22:02
Вигнанець
Наш вигнанець поїхав в далеку дорогу,
Подолавши свою вікову німоту,
Подолавши спокуту, долаючи втому
І ковтнувши цикуту прощання в саду.

У далеку Словенію привиди гнали,
Гнали люті Малюти із давніх часів.
Вони мозок згубили і пам'ять приспал

Леся Горова
2025.10.21 21:58
Імаго
Те, що в рядок упало
все важче й важче.
Там, де плелась мережка,
там діри, діри.
Ниток міцних шовкових
не стало, а чи
Висохли фарби, струни
провисли в ліри?

Сергій СергійКо
2025.10.21 21:37
Страждає небо
Страждає небо, згадуючи літо,
Ховаючи в імлу скорботний абрис.
Не в змозі незворотнє зрозуміти –
Не здатне зараз.

Я згоден з ним, ми з небом однодумці.
У краплях з неба потопають мрії,
У рими не шикуються по струнці –

Олена Побийголод
2025.10.21 21:01
Пустомедія
Сценка із життя

(Гола сцена. Біля правої куліси стирчить прапорець для гольфу з прапором США.
Поряд – приміряється клюшкою до удару (у бік залу) Великий Американський Президент. Він у туфлях, костюмі, сорочці та краватці.
З лівої куліси виходить Верх

Тетяна Левицька
2025.10.21 19:36
Він любить
Не знаю чому? —
Здогадуюсь,
що любить пітьму
і райдугу,
старенький трамвай
на милицях,
смарагдовий рай
у китицях.

Іван Потьомкін
2025.10.21 11:40
***
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,

Віктор Кучерук
2025.10.21 06:46
* * *
Яскраве, шершаве і чисте,
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25

Микола Дудар
2025.10.21 00:08
Він - вона - вони - воно...
Підшаманив, оновив
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!

Борис Костиря
2025.10.20 22:13
Іржаве листя
Іржаве листя, як іржаві ґрати.
Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.

Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник

Світлана Пирогова
2025.10.20 15:07
Вуальна осінь (рондо)
Вуальна осінь небо сумом прикривала,
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...

Марія Дем'янюк
2025.10.20 11:48
Фонтан сміявся
У водограї бавились веселки:
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво

Сергій СергійКо
2025.10.20 11:20
Чекаю зустрічі
Не бачив ще, ні Риму я, ні Лондона,
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр

С М
2025.10.20 09:31
Хто ізлякав тебе? (The Doors)
Хто ізлякав тебе? Родилась на що, бейбі?
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі

Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі

Микола Дудар
2025.10.20 09:01
Передбачив...
Передбачив я і зупинивсь…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…

Віктор Кучерук
2025.10.20 06:29
* * *
Родить спогади печальні
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.

М Менянин
2025.10.20 01:28
Орел двоголовий* – розсічена голова
Відчує кожен весь цей жах:
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.

Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Світлана Луцкова (1971) / Вірші

 Передчуття
Образ твору ...
перейти до тексту твору



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-11-02 11:53:17
Переглядів сторінки твору 12100
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.09.04 16:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 20:24:42 ]
І я про те ж, Йванку. Бери, - надто буквально, чого у вірші хотілось би уникнути.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-11-02 15:27:27 ]
Класний вірш, і картинка дуже підходить... Якось гірко стало і боляче.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 20:16:22 ]
Так трапляється, зазвичай, коли погані передчуття не обманюють: єдиний випадок, коли правди не хочеться. Проте, одні двері зачиняються, інші - відчиняються, "гірко!" лунає і з кращого приводу :), боляче буває і від щастя... То - за це? Думаю, нагода знайдеться обов'язково.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 16:27:14 ]
Мені дуже до ґусту, те що ти, Світланко, постійно додаєш якусь двозначність у сказаному - як це "коли" -
щоби кожен собі вибрав - або дію, або запитання (може би додати "?" - для підсилення двозначності?)
Цьомики,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 20:18:01 ]
А мені - те, що ти не розгублюєшся перед двозначностями і не вимагаєш "прямого тєкста". Ну, і цьомики, звісно :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрій Мрія (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-02 20:48:47 ]
Пронизливо, Світлано!

А той джміль "у схололім осерді жоржини" - це він дзумить передчуттями?

Це той випадок, коли хочеться побажати ЛГ, аби передчуття виявилось оманливим! Най всі мрії здійсняться!




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 21:06:41 ]
Він там стукає - в такт ЛГ, яка завзято вибиває клином клин :) Най, дорога ММ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-11-02 21:27:55 ]
Отакі вони - жіноче передчуття і жіноча відчайдушність... Дякую, пані Світлано, особливо за останній рядок.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 21:35:08 ]
Знайомі відчуття, пані Любо? Вам дякую. І Ваших нових віршів виглядаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2010-11-02 21:45:39 ]
Так фантастично правдиво виписано, СВітланочко!
Проймає до "мозолів" на серці - від співпереживання!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 23:08:14 ]
Ех, Вікторіє, такі у нас ніжні серця: і там умудрилися мозолів понатирати :) Спів-переживемо! Дякую Вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2010-11-02 23:12:03 ]
Так, ніжні, Світланочко! Але - і переживем, і переспіваємо! Вірю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Магадара Світозар (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 22:42:14 ]
От люблю Вас читати і все! :)
У мене жодного разу при читанні Ваших творів не виникає відчуття щось переписати по-своєму... Ви наче пишете для мене... :) Спасибі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 23:01:42 ]
Тут вже обійшлося без передчуттів: який сюрприз оця поява! :) Рада Вам надзвичайно, дівчинко-руто. Ви думаєте, я забула про Вашого паперового змія?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Багрянцева (М.К./М.К.) [ 2010-11-02 23:10:34 ]
Перечитала кілька разів. Влучно, лаконічно, глибоко. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 20:27:26 ]
Привіт, Оленко. І Вам дякую. Хоча цього разу хотілось би не "влучно", а "мимо" (для ЛГ краще)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2011-08-09 11:25:18 ]
Мій, однозначно "мій" вірш, такий рідний, і ...
Світлано, яке щастя,що Катруся Матвійко мені розказала про вас! Дякую за Поезію! Щиро дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-08-09 14:31:20 ]
Це, мабуть, Доля (так і хочеться сказати Дол-ик :)) Дяка і Вам, і Катрусі


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2011-08-09 13:55:58 ]
Світлано, вибачте, але я не втрималася - дуже хочеться, щоб ви поочитали вірш іншого автора - Володимира Пішка - в ньому таке відлуння, та ж мелодія і біль... Як таке трапляється? Гляньте самі

Володимир Пішко


А чого я чекаю? Уже підморозився терен.
У патлатих туманах червоно поморщився глід.
На оголенім белебні сивіє дуб-характерник.
І над горами місяць, як привид, - непевен і блід.

І чого я чекаю? То осінь, кохана, то осінь.
В підворітті зими, як поранений журавель,
я чекаю недолі, бо долю по світу носить.
Я за нею біжу, як захеканий менестрель.

Просто осінь, кохана, - пора, у якій менестрелі
починають співати тягучо-тривожні пісні.
Просто осінь! І я десь у лісі на жовтій постелі,
задивляючись в небо, рахую прожиті дні.

З двадцять восьмого липня рахую – аж до сьогодні.
Вже берези оголені кличуть мене в лікбез.
Я недолі чекав, але доля була благородною:
в підворітті зими дарувала мені тебе.

В підворітті зими я, доведений до істерики,
спалахну і погасну, як в небі нічний болід!
Просто осінь, кохана! Уже обморозився терен.
Просто осінь, кохана! В туманах поморщився глід.

І душа вже чорніє, немов обморожена рана,
світ жорстокий при сонці мене обігріти не зміг:
задивилася в небо туманне любов віртуальна
і тривожно чекає! - назавтра посиплеться сніг.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-08-09 14:37:48 ]
У мене все стискається всередині. Господи, що ж це таке? Як узагалі таке можливе?..


1   2   3   Переглянути все