ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.12.08 00:02
Вранці протер очі заспаний день,
кинув бузку у кватирку кімнати.
Кава гірка... на столі де-не-де
крихти сухі від пахучої м'яти.

Меблі старі, як божественний світ,
бра посивіло, мов бабчині скроні.
В рамці над ліжком увесь її рід,

Борис Костиря
2025.12.07 22:20
Заборонений плід закотився
Ген далеко під саме буття.
Разом з ним цілий світ завалився
В повний хаос без сліз каяття.

Заборонений плід надкусився
У найбільш несприятливу мить.
І потік навіжений полився

Іван Потьомкін
2025.12.07 22:16
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?

Микола Дудар
2025.12.07 22:02
Потребність спокою зросла…
Усиновилась до потреби.
Чомусь, за зверненням козла,
Прийшла і всілась позад себе…
Широка спина… обрій зник
Ну а про пастбище окремо…
Не про морське і чайок крик
І не проте, як вовчик-демон…

Віктор Насипаний
2025.12.07 18:01
Уроки лінь робити, купа всього у Сашка.
Домашня вправа з мови знов чомусь важка.
Надумався спитати в свого братика Іллі:
- Що означає «наступати на оті ж граблі?»
Та брат лиш посміявсь: - Учися сам. Нема дурних.
Дзвони до друзів. Хай тобі пояснюють в

Євген Федчук
2025.12.07 12:23
Збирається вже в хмари вороння,
На падалі готове жирувати.
Уже недовго москалям чекати,
Вже скоро стрілки Смути задзвенять
І встане над Московією дим,
І ріки крові потечуть до моря.
Уже ударить грім розплати скоро
Та стукатиме Смерть у кожен дім.

Тетяна Левицька
2025.12.07 08:06
Я плела тобі віночок
не на смерть, моя дитино.
Підірвався мій синочок
в міннім полі на машині.

Відірвало: руки, ноги,
під Покровськом гострим лезом.
Кров'ю син кропив дороги —

Віктор Кучерук
2025.12.07 06:13
Укрившись вогкою землею
Опісля вибуху, - лежав
Безсилий вилізти з-під неї,
Через серйозність клятих травм.
Лише стогнав несамовито
І сам себе щомить жалів
За те, що мало зміг прожити
На щастям зрадженій землі...

Мар'ян Кіхно
2025.12.07 04:57
Володимиру Діброві

О де ви, милі серцю покритки
та ніжні тонкосльозі байстрюки! -
гукаю в небо відчайдушним покриком
і роззираюся довкола з-під руки.

Нема. Нема. Невже повимирали ви,

Борис Костиря
2025.12.06 22:19
Заблукав я в епохах минулих.
Я усюди, та тільки не тут.
У віках призабутих, заснулих
Я шукаю одвічний статут.

Я поринув у первісні глиби,
В манускрипти у пилу століть.
Я шукаю священної риби,

Богдан Манюк
2025.12.06 15:04
З екрана телевізора в кімнату навпроти долинав голос американського президента Джо Байдена — трохи хриплий і, як завше, спокійний. «Чи не щовечора чую застереження? — подумав Згурський, за звичкою вибираючи книгу для читання з сотень придбаних. — Невже з

С М
2025.12.06 05:21
уже була ніч спекотна довга літня
наскільки сягав мій зір
о оттак-от
а моє серце десь у
зимовому зимному штормі
оу моя люба як нам знайтись?
як то знайтись бейбі?
як то знайтись?

Борис Костиря
2025.12.05 22:16
Мене тягне чомусь у минуле,
В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.

Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,

Юрій Лазірко
2025.12.05 17:03
місячного сяйва мілина
ти і я
не випиті до дна
ти і я
бурхлива течія
ти моя ти моя ти моя

приспів:

Артур Курдіновський
2025.12.05 15:26
Потанцюймо полонез палкий,
Пристрасний, примхливий... Прошу, пані!
Перший поцілунок пестить пряно,
Перервавши пафосні плітки.

Потіснився пірует п'янкий
Подихом повільної павани.
Потанцюймо полонез палкий,

Сергій Губерначук
2025.12.05 14:59
Ти жарина з циганського вогнища,
давно відгорілого, відспіваного.
Його розтоптали дикі коні.
І ти вирвалася з-під їхніх копит
і врятувалася.

Була ніч, ти нічого не бачила.
Тільки те, що могла осяяти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Світлана Луцкова (1971) / Вірші

 Передчуття



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-11-02 11:53:17
Переглядів сторінки твору 12263
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.09.04 16:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 20:24:42 ]
І я про те ж, Йванку. Бери, - надто буквально, чого у вірші хотілось би уникнути.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-11-02 15:27:27 ]
Класний вірш, і картинка дуже підходить... Якось гірко стало і боляче.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 20:16:22 ]
Так трапляється, зазвичай, коли погані передчуття не обманюють: єдиний випадок, коли правди не хочеться. Проте, одні двері зачиняються, інші - відчиняються, "гірко!" лунає і з кращого приводу :), боляче буває і від щастя... То - за це? Думаю, нагода знайдеться обов'язково.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 16:27:14 ]
Мені дуже до ґусту, те що ти, Світланко, постійно додаєш якусь двозначність у сказаному - як це "коли" -
щоби кожен собі вибрав - або дію, або запитання (може би додати "?" - для підсилення двозначності?)
Цьомики,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 20:18:01 ]
А мені - те, що ти не розгублюєшся перед двозначностями і не вимагаєш "прямого тєкста". Ну, і цьомики, звісно :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрій Мрія (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-02 20:48:47 ]
Пронизливо, Світлано!

А той джміль "у схололім осерді жоржини" - це він дзумить передчуттями?

Це той випадок, коли хочеться побажати ЛГ, аби передчуття виявилось оманливим! Най всі мрії здійсняться!




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 21:06:41 ]
Він там стукає - в такт ЛГ, яка завзято вибиває клином клин :) Най, дорога ММ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-11-02 21:27:55 ]
Отакі вони - жіноче передчуття і жіноча відчайдушність... Дякую, пані Світлано, особливо за останній рядок.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 21:35:08 ]
Знайомі відчуття, пані Любо? Вам дякую. І Ваших нових віршів виглядаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2010-11-02 21:45:39 ]
Так фантастично правдиво виписано, СВітланочко!
Проймає до "мозолів" на серці - від співпереживання!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 23:08:14 ]
Ех, Вікторіє, такі у нас ніжні серця: і там умудрилися мозолів понатирати :) Спів-переживемо! Дякую Вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2010-11-02 23:12:03 ]
Так, ніжні, Світланочко! Але - і переживем, і переспіваємо! Вірю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Магадара Світозар (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 22:42:14 ]
От люблю Вас читати і все! :)
У мене жодного разу при читанні Ваших творів не виникає відчуття щось переписати по-своєму... Ви наче пишете для мене... :) Спасибі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 23:01:42 ]
Тут вже обійшлося без передчуттів: який сюрприз оця поява! :) Рада Вам надзвичайно, дівчинко-руто. Ви думаєте, я забула про Вашого паперового змія?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Багрянцева (М.К./М.К.) [ 2010-11-02 23:10:34 ]
Перечитала кілька разів. Влучно, лаконічно, глибоко. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 20:27:26 ]
Привіт, Оленко. І Вам дякую. Хоча цього разу хотілось би не "влучно", а "мимо" (для ЛГ краще)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2011-08-09 11:25:18 ]
Мій, однозначно "мій" вірш, такий рідний, і ...
Світлано, яке щастя,що Катруся Матвійко мені розказала про вас! Дякую за Поезію! Щиро дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-08-09 14:31:20 ]
Це, мабуть, Доля (так і хочеться сказати Дол-ик :)) Дяка і Вам, і Катрусі


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2011-08-09 13:55:58 ]
Світлано, вибачте, але я не втрималася - дуже хочеться, щоб ви поочитали вірш іншого автора - Володимира Пішка - в ньому таке відлуння, та ж мелодія і біль... Як таке трапляється? Гляньте самі

Володимир Пішко


А чого я чекаю? Уже підморозився терен.
У патлатих туманах червоно поморщився глід.
На оголенім белебні сивіє дуб-характерник.
І над горами місяць, як привид, - непевен і блід.

І чого я чекаю? То осінь, кохана, то осінь.
В підворітті зими, як поранений журавель,
я чекаю недолі, бо долю по світу носить.
Я за нею біжу, як захеканий менестрель.

Просто осінь, кохана, - пора, у якій менестрелі
починають співати тягучо-тривожні пісні.
Просто осінь! І я десь у лісі на жовтій постелі,
задивляючись в небо, рахую прожиті дні.

З двадцять восьмого липня рахую – аж до сьогодні.
Вже берези оголені кличуть мене в лікбез.
Я недолі чекав, але доля була благородною:
в підворітті зими дарувала мені тебе.

В підворітті зими я, доведений до істерики,
спалахну і погасну, як в небі нічний болід!
Просто осінь, кохана! Уже обморозився терен.
Просто осінь, кохана! В туманах поморщився глід.

І душа вже чорніє, немов обморожена рана,
світ жорстокий при сонці мене обігріти не зміг:
задивилася в небо туманне любов віртуальна
і тривожно чекає! - назавтра посиплеться сніг.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-08-09 14:37:48 ]
У мене все стискається всередині. Господи, що ж це таке? Як узагалі таке можливе?..


1   2   3   Переглянути все