У нестерпній душі заспокоєння.
Я дорогою йду посередині.
Між камінням й ногами гармонія.
Залишаюсь з мораллю розведена.

Я сама напишу свої принципи.
Продиктую сама собі правила .
Хто таке біля мене все витерпить?
Хто обклеїться повністю заздрістю?

Мої сторони будуть обтесувати .
Приміряти від тапка до шарфіка .
Я натомість роститиму ненависть,
Бо назавжди залишусь бунтаркою.

Не підходять мій погляд і роздуми .
Я зі списків давно вже є викреслина.
Та , можливо , поети так родяться ,
Й залишають по собі написане .

Я з розправленими іду крилами .
І зі зведеним у небо поглядом .
Може , всі так цього і хотіли би ,
Та всі скуті і зігнені соромом .

Та я знаю ,що в серці у кожного
Є бунтар і митець з новим принципом.
Та його закували свідомістю,
Що між нами загально є прийнята .

Може це у митця є покликання:
Одним бути на зведену тисячу,
Одноманітності кидати виклики ,
І піднятись на сходинку вище .

Я рівнятись не буду на тисячу.
Шліфуватиму грані нестримані .
Хай зі списків я буду вже викреслина!
Я надалі писатиму і безупинно!
Липень 2009.