Я голка. Я не маю очей. Я просто лежу, а час повільно плине час за межами мойого маленького світу – щілини між плінтусами, в яку я закотилася. Або закотилося. Бо в мене немає статі. І плоті в мене теж немає. А от у нього є – і стать, і плоть.
Я поводилося дуже погано. Я вкололо свого господаря. Мій господар – мій Бог. Вколоти Господаря – теж саме, що й вірити, начебто Бога не існує. А він є. Бог – це як господар. Він є у кожного – свій господар. А Господар – Бог.
А боги теж мають ґудзики. Принаймні, мій точно має. Небагато, але все одно вони є. Отже, я вчинило страшну річ – відмовилося пришити того клятого ґудзика.
Але це не моя вина.
Я голка. Я це пам’ятаю.
Одного дня прийшла Вона. Я не знало, що це означає. Вона ходила по кімнаті, торкалася речей, які були власністю мого Господаря, сиділа на Його ліжку, пила з Його горнятка каву, посміхалася Йому.
Потім Він торкнувся Неї.
Я не маю плоті. Я не маю статі. Я можу тільки лежати і дивитися.
Він торкався Її. А Вона торкалася Його.
Я більше нічого не бачило, бо світло вимкнулося.
Я лише голка. У мене не може бути того, що буває у всіх людей. У людей бувають почуття, а у мене їх немає. Я завжди пам’ятало, що я голка, що я лише голка і нічого не більше, і, звісно, не менше.
Мій господар – мій бог. Але боги теж бувають різні. Є боги, народжені для того, щоби піклуватися і любити. А є боги іншого призначення. Якщо у бога може бути призначення. Але у кожного – і у речі, і у людини – є призначення. От, наприклад, у голки призначення – служити своєму господареві, зашивати дірки на його речах, пришивати ґудзики, виймати занози.
От якраз у мойого бога було інше призначення. Я не знаю яке. Але точно не піклуватися і не любити.
Мій бог точно нікого не любив. Він кожного ранку пив з горнатка каву, але розбийся горнятко – і він навіть не пошкодував би. Він кожного вечору приходив додому і багато разів курив, струшуючи порох у попільницю, але кожного разу, як вона наповнювалася, Він її просто кидав у смітник. До Нього кожного вечору приходила Вона, але я було впевнене, що колись настане той день, коли Вона зникне так само, як повна попільничка.
Але Вона приходила й приходила, посміхалася і брала Його за руки.
Вона приходила кожного вечору, і не було жодної ночі, щоб Вона не лягала разом із ним у ліжко, яке належало Йому.
Я ж лише голка, а насмілилося вколоти свого Бога.
Я лише голка. Лише голка з ниткою. Я лежу у щілині між плінтусами і вже не бачу Бога.
Може, його не існує?



29.12.2007