ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Цінуйте слово!
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Шлях до Мурашки
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
Три яблука (верлібр)
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
***
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
* * *
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Марина Єщенко (1986) / Вірші

 * * *
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-11-16 23:25:34
Переглядів сторінки твору 8689
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.964 / 5.5  (4.879 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.678 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2015.11.13 21:21
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-17 11:44:38 ]
П.Марино! "Серце заховаю в спориші..." - це щось!!! Плекаю надію, що ВІН все ж його знайде! І відчує ритм і доторкнеться... І житиме, оберігаючи... Дуже сподобався вірш. Не сумуйте! Хай щастить.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-11-17 21:38:00 ]
Дякую, що продовжуєте стежити за моєю творчістю і підтримувати мене!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2010-11-17 16:34:44 ]
Уфф!!! Потужно, Маринко!

Глибокі Образи. Найікавіший, як на мене "Сонце в плечі, мов тавро, вроста"...

А от щодо китів щось мені не дуже: ніби "доторочено" задля рими...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-11-17 21:37:25 ]
У моєму розумінні "Шкода, що земля стоїть не на китах" означає, що цивілізація й науковий прогрес віддалили людину від природи... Тому звичайне бажання виплакатися в траві буде сприйнято тими ж людьми як щось неадекватне.

Але може цей рядок і не влився. Я подумаю:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2010-11-17 23:35:07 ]
Тепер розумію твою ідею, Марино!
Може, я не надто заглибилась у "світ" вірша? А, можливо, це через безпосередню близькість трави, що "не колеться" (себто не зосім прозорий перехід)?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-11-18 03:37:17 ]
Для мене - дуже адекватно - виплакатися в траві. Це означає, що людське в людині - не втрачено.
Але щодо китів - справді треба подумати. Бо писати треба так, щоб не пояснювати потім.
Мені і кінцівка вірша незрозуміла: Хай годинник мій переведуть - на добу чи на життя тобі - Ваша ЛГ бажає йому, певно щастя чи жити в іншому часі, коли ще не було сварки чи відмови щоб почуватися щасливою? Що Ви мали на увазі?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-11-18 21:08:20 ]
як на мене – земля на китах – це зрозумілий образ
кінцівку пояснювати не буду, а то знову скажете, що треба писати так, щоб не пояснювати потім.
навіть абсурд наповнений змістом, а ви хочете, щоб я добровільно визнала, що написала щось слабке і не варте уваги. Може й ваша правда. Тоді тим більш нема приводу пояснювати кінцівку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-18 13:15:35 ]
Пане Ярославе! Заперечувати Вашу думку (Майстра поетичного слова) мені - аматору щодо прозорості і зрозумілості текстів, якось не годиться. Та й не стану я цього робити! Дозволю собі лише процитувати одного араба, який ще до ери Христа написав: "Я один, я один у того - у кого нікого, нікого." Видається мені, що цей вірш близький людині у хвилини радості і розпуки. А прихованих смислів, може, більше ніж самих слів... Мені подобається шукати щось між рядками... Перепрошую. З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кум Микола (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-19 03:38:29 ]
сильно


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-11-19 21:59:27 ]
:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2010-12-07 17:05:26 ]
Ого, який вірш, Марино! Сподобався! Особливо - кінцівка: для мене вона абсолютно зрозуміла без пояснень. Вітаю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2010-12-07 17:07:26 ]
5,5 - замало для такого вірша, але у мене більшої купюри нема.)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-12-09 20:29:14 ]
дякую, що зрозуміли!!!
оцінка – це не важливо, головне розуміння


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-01-24 15:10:48 ]
Забув сказати, що особливе враження на мене справив ось цей рядок:

Упаду... впаду-впаду-впаду!!!

Коли його пригадую собі, то він ще довго крутиться у голові (ну ось, знову віршований коментар вийшов :) ).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2011-01-24 22:36:33 ]
цей рядок-слово із тих рядків, які не підлягають сумніву, відразу відчуваєш, що на своєму місці:)

а вірш із ряду "високо не ціную, але дуже люблю")))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-01-26 08:25:42 ]
На мій погляд. він навіть якийсь кінематографічний... Пригадується американський фільм "Загнаних коней пристрілюють, чи не так?" (про велику депресію 1929 р.), де у фіналі головна героїня падає від пострілу в скроню не на брудну бруківку Нью-Йорку, а у траву - у сповільненій зйомці... Ось саме це - впаду-впаду-впаду - і відчувається як падіння у сповільненій зйомці. Шикарний образ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2011-01-26 11:25:54 ]
дякую)))
просто саме слово "упаду" ніби символізує рух униз, але у випадку моєї героїні – це підйом, адже це падіння дозволяє їй набратися сил, переосмислити все і неодмінно піднятися. Воно їй просто-таки необхідне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-12-16 22:50:30 ]
Так, замало. Марина заслуговує на Р2 і 6ки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-12-16 23:54:55 ]
хочу Р1 і сімку!!!
жартую

дяки:):):)
буду старатися


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-01-26 11:39:46 ]
Дякую за підтримку, Юлю! До речі, а у тебе ж, напевно, є можливість поставити 6 (внаслідок набагато вищого рейтингу, аніж у мене)?