Він хворіє на зло і тримає в руках смолоскипа,
Щоб спалити домівку твою і засіку, і хлів,
А на денце душі, як на дно кораблеве, поліпи
Налипають собі, ніби панцир від лагідних слів.

Тяжко йняти добру, коли звичка рубати шаблями,
Коли влада навчає для чого потрібно рубать.
Хто засудить того, що невільний своїми думками?
Зостається на Ірода кари у неба прохать.

Хворим тричі проститься, та ось він убив махаона:
Той приніс йому келих, налитий добром до вінця.
В лихоманковій прірві чорнотно-липучі закони,
Там ятриться зненависть і марно шукає кінця.

Де рятунок йому? Чи від нього рятунок шукати?
Рафінований Каїн за Авеля злото бере,
Добровільно іде в інквізитори, лотри, солдати,
А фортуна погляне, то іноді стане царем.

Потенційний Нерон, що в нерончиках біга допоки,
А скарають патрона – хворобу згадає ураз,
Він позве лікарів і жалоба поллється потоком,
Та за нашу глупоту глумливо подякує нас.

Він хворіє на зло, а ми сліпотою хворієм...