ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Галина Фітель (1965) / Вірші

 * * *
Я знов співати вчуся восени
печального прощального "курли",
що відліта не в ірій, в наші сни.
Ще влітку ми журавками були…

Я знов сміятись вчуся восени
з думками, що за мрію полягли.
Вслухаюсь, як вслухаються вони,
в пусті слова пророчиці – імли.

Я знов літати вчуся восени
на павутинці бабиного літа
у небо кольору твоїх осінніх зрад.

Я знов кохати вчуся восени,
і хоч душа – розчахнута трембіта,
осінній викликаю зорепад.

18/11/2010




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-11-21 20:19:27
Переглядів сторінки твору 3041
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.929 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.370 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.03.15 02:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2010-11-21 22:52:17 ]
..Я знов співати вчуся восени...
На ноті "ля"влітаю в грім луни..
А зорепад мажорний і рясний
Вуста торкає подихом ясним...

Я знов співати вчуся восени...
Мій чистий сміх пульсує і бринить..,
І гранясми злітає у блакить
Мов діамант мольфарочки Весни..

Я знов кохати вчуся восени..
Моя душа - розчахнута трембіта..
По павутинці Бабиного літа
Бреде в Твої-мої зрадливі сни...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-22 22:54:23 ]
Дякую, пане Анатолію. Сподобався Ваш варіант, от тільки маленька поправочка, мої сни не зрадливі. І що з тим робити, тішитися чи сумувати, поки що не знаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-22 08:46:08 ]
Я Вас такой и зафиксировал в своей читательской памяти. Вы на качелях.
Мне даже показалось, что в их фотографическом образе запечатлена некая возвратная поступательность, и я в этом убеждаюсь, читая Ваше, безусловно, по крайней мере, для меня, глубоко лирическое стихотворение. «Знов, знов, знов»… Оно перекликается с нашим, исконно русским «вновь, вновь, вновь»…
По крайней мере, для меня, это повторяемость видится такою: за осенью придет зима, а за нею лето и т.д. И ЛГ Вашего сонета, как мне верится, еще будет возвращаться и возвращаться. В этом я усматриваю движение, о котором мною писалось выше.

Спасибон.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-22 23:04:24 ]
Напишіть, що ЛГ - це літературний герой!!! І Ваші слова та Богові у вуха. Дякую, дуже-дуже, але хай краще один раз повернеться. І я собі візьму Вашу удач, а дач-дач віддам, нащо мені дві дачі. Мені і куреня вистачить (триповерхового і з ліфтом). :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-11-22 17:05:07 ]
"і хоч душа - розчахнута трембіта..." - вдалий образ, він стільки у собі вміщає і таїть... Чудовий завершальний акорд у пронизливій мелодії.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-22 22:58:27 ]
Дякую, пані Любо. Треба далі грати, життя, воно продовжується, та й не так все трагічно, як ми собі деколи бачимо. В кожній бочці дьогтю є своя ложка меду. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2010-11-23 00:07:27 ]
Такий теплий вірш, п. Галино! Теплий, хоча і дещо сумовитий, але той сум - чудовний - зачаровує...

А за формою це сонет, мабуть, якась його модифікація?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-25 18:23:16 ]
Дякую, пані Вікторіє, за загостини і теплі слова. Це сонет, а чи модифікація, та ніби вимоги дотримано. Один з попередніх віршів пан Олексій Потапов назвав "бюджетним" сонетом, а цей ніби "комерційний". Та якось написалося так, то хай так буде.