ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрко Бужанин
2026.09.17 16:48
***
Цей светрик червоний я бачу у снах,
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.

Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..

Артур Курдіновський
2026.09.17 15:22
Згадай мене (рондо)
Згадай мене у білосніжнім січні,
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...

Борис Костиря
2026.09.17 12:57
Жінка
Жінка завжди дивиться на обрій,
Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.

Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій

Сергій Губерначук
2026.09.17 11:16
Огляд віршів, на які створено пісні і відео (3)
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Артур Сіренко
2026.09.17 10:39
Краплі тирличевого меду
Я жодної ілюзії у світу не просив,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.

Я жодної ілюзії не цінував,

Вячеслав Руденко
2026.09.17 08:51
Містичне
хто бачив світ, примружуючи очі,
той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.

давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.

Віктор Кучерук
2026.09.17 06:19
* * *
Втекти б звідсіль від обстрілів щоденних,
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем

хома дідим
2026.09.16 23:43
* 204 *
заманулося приблуді
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши

Олена Балера
2026.09.16 21:49
***
Спека безглузда розпечене місто тримає в лещатах.
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.

Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни

Ольга Садкова
2026.09.16 18:50
Проникнення осені
А вересень, мов злодій,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,

Вячеслав Руденко
2026.09.16 17:31
В креветках, у сріблі…
Дубова карета та пара волів —
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?

Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,

Ігор Шоха
2026.09.16 16:34
Репост прозріння
                  І
Закони – альфа і омеґа
конституційності, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про барdак.
Та не сміємося наразі,
бо наші буки та ази:

Тетяна Левицька
2026.09.16 14:45
Нашіптує безсоння...
Нашіптує безсоння повсякчас
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.

Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —

Світлана Пирогова
2026.09.16 14:00
Олешки в блокаді
Безкрила осінь, безвиїзна осінь.
Олешки в блокаді їстоньки просять.
Сухариків банка - запас золотий.
Ні світла, ні газу, куди їм іти,
Як міни повсюди, зиркають вирви,
Снаряди летять. Хіба люди винні?
Будинки зруйновані. Щит це живий.
Виснажлива осі

Борис Костиря
2026.09.16 13:37
* * *
Відрахунок ведеться на долі секунди.
Щось повинно відбутися саме тепер.
Ці секунди, як лицарі, в лати закуті.
Я поглянув у даль і в знемозі завмер.
Може, випити залпом гіркої цикути.
Я прорвався у небо, у вічний етер.

Щось повинно відбутися. Маятн

Ольга Олеандра
2026.09.16 08:39
Молитва
Яблуня з червоними плодами золотіє під моїм вікном.
Чуєш, Боже, осінь цими днями
[попри рев тривог і гніву гамір]
ллється долу яблучним вином.

Бачиш, Боже, крізь густіші тіні сонця пробиваються мечі.
Ці мечі – похмурих днів святині
[як вони на
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Світлана Майя Залізняк / Вірші

 Металобрухт

На Полтавщині хлопчик 5 днів ішов пішки, щоб побачити батька.

Образ твору У чотирнадцять хлопці хочуть сексу -
І потрапляють у обійми хвойд.
А він хотів до батька. Снився Рексик.
Якби ж із ним поспілкувався Фройд...

Він другий рік навчався в інтернаті.
Для нього батько був, немов Дедал.
А той: "...ремонтувати треба хату...
здав позавчора шліфувати вал..."
Не приїздив до сина аж півроку.
Роботу мав "нехилу" аж в Москві.
Тож хлопчик не з"явився на уроках.
Пішов до батька. Брухт шукав - на хліб...

Не зупинив таксі:"До Комсомольська!"
Спав у хатинах. Торував стежу...
Малий Ікар так прагнув ласки Сонця.
(І я у снах до батька вік ходжу...)

Рушій наш сексуальність?
Фройде Шломо,
Як бути із хлопчиною - отут?
Ось мозолі, попалена солома,
Кус житняка, що куплений за брухт...

Боявся добиратись автостопом,
Підводи на узбіччях не було.
Мої пегаси - клусом і галопом...
Розлучення батьків - одвічне зло.

...Аж дві години - лет.
Обійми Сонця.
І літо бабине.
І батько - поряд...
Шок.
І знову - інтернат.
Масні віконця.
Реп.
Матюки.
І на лопатці - шов.






2010

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-11-25 20:22:07
Переглядів сторінки твору 4129
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.143 / 6  (5.165 / 5.77)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.252 / 5.89)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.712
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.04.25 14:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дід Ніхто (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-25 22:12:54 ]
замість пройд пасувало б хвойд, якщо не надто різко)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2010-11-25 22:16:34 ]
І справді...:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Людвенко (М.К./М.К.) [ 2010-11-26 10:18:40 ]
Влучно і сильно, як ляпас! Надзвичайно сильний фінал - Масні віконця.
Реп.
Матюки.
І на лопатці - шов.

До болю хочеться сказати, що Ви помиляєтесь, але на жаль, на жаль... Тема страшна і болюча, але робота філігранна!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2010-11-26 10:30:30 ]
Я боялася починати писати про це. А вчора таки рядок прилетів :"У чотирнадцять хлопці хочуть сексу..." І написала. Болить мені...Така синівська любов, така байдужість(?)батька...
Дякую, Ірино, за розуміння і відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-26 10:45:08 ]
Ой, пані Світлано, змусили заплакати... Важко читати, а як дитині усе це зносити?.. З повагою, Патара.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2010-11-26 10:58:08 ]
Патаро, я з 5 листопада під враженням від мандрівки того сильного духом хлопчика. Лише дві години з батьком був.
Дякую за відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-11-26 12:35:45 ]
Як багато нині таких "Ікарів", покинутих "Дедалами" напризволяще... Описано вражаюче, як на мене... Це справді - шок. Я думаю, що цей твір заслуговує на 6.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-11-26 13:26:00 ]
Вибачте, пані Світлано, я не додивилася вчасно, що Ви просите твір не оцінювати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2010-11-26 13:59:56 ]
Дякую, пані Любове, за високу оцінку.
Мій хронічний шок (а такий стан буває нині...) від почутого переріс у вірш.
Я не проти оцінок!... якщо читач справді відчуває потребу оцінити вірш, що примусив замислитися, співпереживати, це наснажує поета... Пишу лише в стані неспокою, натхнення.
Хай щастить!




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-27 20:11:11 ]
Пані Світлано! Ваш вірш вражає неприкритою правдою сьогодення. Сказати, що вірш цікавий-цинічно. Це крик відчаю! І техніка мені до вподоби - чітка, виважене кожне слово. Успіхів!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2010-11-27 21:18:10 ]
Дякую, Олено! Слова... вироїлися, лише записала. Писала душа. Зболена. Поет нічого не може змінити, лише дивиться на масні шиби інтернатів, дороги, дерева, деревій, металобрухт...
І Вам успіхів!