Із Аліни Остафійчук

Піна білява з”їдає пісок по шматочку,
Ніби десерт, берег тане в кошлатих руках.
Трапеза моря хмільного знадлива, порочна
І безтурботна. Вершками періоду Вакх
Осінь втішається. Небом розкидана піна,
Місто цукристе розплавлене, липне до рук.
Гори бісквітні з мигдальним і грецьким горіхом
Тануть на кутиках Бога вдоволених вуст.
Літечко з”їли – на таці лишаються крихти.
Осінь збирає фужери, вмовкає бенкет.
Море випльовує мушлі на берег притихлий.
Жде, що зима приготує чудовний десерт.



2010


----------------------------------------------------------------
Ялта

Белая пена съедает песок по кусочку,
словно десерт берег тает в огромных руках.
Море урчит и смакует. Утробно, порочно
чревоугодие. Сливками времени Вакх
празднует осень. Рассыпана пена по небу,
сахарный город расплавлен и липнет к рукам
Горы бисквитом с миндальным и грецким орехом
тают у бога на пухлых довольных губах.
Съедено лето – на блюде остались лишь крошки,
пир вакханалии осени сходит на нет.
Море урчит, и касаясь песка осторожно,
ждет, что зима приготовит волшебный десерт.


*-----------------------------------------------
Автор першотвору загинула 30.08.2010. Їй було 30.