ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.07.30 06:50
В. К. Осиповій

За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса

Ірина Вовк
2026.07.30 06:41
Фінальний акорд розлуки Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Шість полонезів для фортепіано, ор. 17 (Полонез № 3 фа мінор) «Жозефіна ступала бруківкою Лємберга так, наче кожен її крок відгукувався Adagio в його змученій душі. Баронеса з очима

Іван Потьомкін
2026.07.29 21:57
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від

Ольга Садкова
2026.07.29 21:05
Вже втрачаю у Тебе віру,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?

Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,

Олена Побийголод
2026.07.29 17:03
Соломон Фогельсон (1910-1994)

Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:

М Менянин
2026.07.29 14:40
Баба деда присмотрела
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.

А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,

Борис Костиря
2026.07.29 14:05
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.

Не хочеться зранку вставати

Артур Сіренко
2026.07.29 13:57
Я відчиняю скриню мовчання
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині

Вячеслав Руденко
2026.07.29 12:10
Що є загрозою тьюторам* кліру?
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.

Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили

Ігор Шоха
2026.07.29 10:14
Вітчизна-мати не усім дається
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі

хома дідим
2026.07.29 09:47
політ джмеля довкіл граната
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба

Охмуд Песецький
2026.07.29 08:27
Художня мапа сновидінь
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.

А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,

Віктор Кучерук
2026.07.29 05:36
Приснилася жінка безвісна
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.

Ірина Вовк
2026.07.29 03:09
Штрих IV: Прихисток на Ринку та Слава Галичини Музичний супровід: продовжує тихо звучати Другий концерт (Andante espressivo) Невдовзі Лемберг капітулював перед ним. Ксавер став головною фігурою тутешнього музичного життя – засновником хорового То

С М
2026.07.28 20:51
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так

Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &

Артур Курдіновський
2026.07.28 19:35
У світі, бездонному морі скорботи,
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.

Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Світлана Майя Залізняк / Вірші

 Вірність
Образ твору

У нього немає лиця.
Є пес лабрадор, ліс і схови.
„Почвара – людина оця...”-
Пугукають жалісно сови.

У нього немає очей.
Не вимисел це, а жахіття.
Подружжя виходить з ночей,
І плине у згоді між віттям.

Дружина таки не втекла,
Вона пам"ятає всі риси.
А двері з вінцем об заклад
Все б"ються:"Тікатиме риссю..."

Він їй розплітає косу...
Розмови - про сонце і хвилі...
Подеколи лист принесуть -
Від тих, що жирують за милі.

У нього немає краси.
Є дім, невеличка парцела.
Жених на весіллі носив
У хусточці вбивчий міцелій.

Сміялися гості:”Цілуй!”
Гірчили вуста у невісти...
О жінко, у далеч крокуй
Із мужем - крізь дощ - благовісно!

По зливі пригадує він,
Як пахне сосна і секвойя.
Для нього дзвіночок – як дзвін.
Обстежують пальці світ Гойї...

В бідахи не буде дітей.
Навіщо лякати малечу?
З ціпочком іде до курей.
Обходить на паколі глечик...

Так хочеться з нього полить
Остуди - на щоки і груди.
Скеміє, нестерпно болить
Обличчя - відтяте, забуте...

Катма - для нового - лекал.
Світлина обвита намистом.
Безликий, немовби корал,
Згрібає каштанове листя...


А я вік залюблена лиш
У гарні обличчя і руки.
Із ким розрізатиму тиш,
Що гускне, стіка на прилуки?

Що - старості палева яв?
Це бганки, залисини, плями...
У кожного Час відібрав
Лице, що плекалось роками.

Супружник іде в полини...
Обличчя його молодече.
Визбирую скалки вини...
І дощ
розливаю
на плечі...



--------------------------------------------
Чоловік без лиця живе (існує...) в будинку біля озера.


2010-2012

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-12-03 16:42:40
Переглядів сторінки твору 1759
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.165 / 5.77)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.252 / 5.89)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.04.25 14:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-12-03 17:13:20 ]
Ваші вірші, Світлано, тонко і обережно виконані поетичні "зрізи" з життя, які відкривають читачеві прилеглі один до одного пласти: конкретного часу, конкретної території, конкретної долі, конкретної душі... Я знову вражена.
А що з цим бідолашним чоловіком без обличчя і з красивою душею? Якась трагедія?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2010-12-03 17:55:49 ]
Він втратив обличчя, грибкова інфекція, яку не вдалося викорінити. Живе з дружиною в лісі...біля озера...усамітнено. Кремезний чоловік, був красенем. Я вражена:дружина лишилася з ним.
Чи багато жінок у світі, здатних на ТАКУ самопожертву?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-12-03 23:58:03 ]
Сильно.Трагічно. Життєво.Перед такою вірністю зняти шапку і стати на коліна.