Ти мій хворий постріл у скроні
Марно стискаєш долоні
І пригніченим небом тиснеш
На обличчя моє солоне
Що не у сліз в полоні

А у моря останнього дна.
Я торкнулась холодного скла
Знов собою заповнила простір
І зі склянки моєї весна
Зігріває зсередини.Я пішла

У конверти нерівними строками
Що не складаються блоками
І не йдуть у вірші і серце
Сп`янілими ввечері кроками
Проведена косоокими
Поглядами суддів-людей:"повернеться."

Посміхались і зорі вбивали
Вони завжди-завжди все знали
Наперед-і-назад.
Не закінчивши,починали
Ролі вночі роздавали
І заплющівши очі,грали.

Не питай,чому не у вічі
Чому я хвора вже тричі
Блукаючим поглядом крізь
Крізь тебе і крізь січень
тепер тільки я чи...
Ти.Звісно,Ти.Навічно.

Ти мій ангел-користувач
Ненависть,друже,любов,палач
Вибачай,але я скінчилась.
Не проводжай,не плач
Мені боляче so much
Коли я не потрібна більше.
дихаю втричі рідше
з кожним вдохом сідіше
посиди ще.
до ранку.
а там і The end/