Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.03
01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
2025.12.02
22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
2025.12.02
22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
2025.12.02
21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
2025.12.02
20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
2025.12.02
14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
2025.12.02
12:01
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
2025.12.01
23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
2025.12.01
12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
2025.12.01
08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Григоренко (1964) /
Проза
Картина Сотворения Всленной
Расправив два крыла,
Взлетаю в небеса, и
Восседаю во храме Познания.
Сегодня в нем серпантин енергии
Мыслей Муни - моего Учителя.
Беру блокнот, рисую картины
О которых молвят Его Слова:
В Мире есть лиш две вещи:
То, что существовало задолго до того,
Как сознание начало отстаивать свои права,
Что есть Сейчас и будет существовать
В Природе Мироздания Вечности всегда,
И то о чем человек
Думал, и будет думать.
То, что было до
Начала сознания, есть Истина;
То, о чем человек размышляет,
это тоже истина, но истина человеческая.
Когда в сознание входит Закон Истины,
Он стирает все те мысли,
Что у человека были ошибочны.
Бурные столетия друг друга сменяют,
И в процессе эволюции,
Покровы материального раздвигают.
В ежедневной суете - сует, в бытее,
В разум человека приходят мысли,
Возвращающие его к Истине.
Эти Мысли исполняющие память о прошлом,
Затмеваемые пророчествами о будущем
И сталкивающиеся с событиями настоящего,
ВОЗВЫШАЮТСЯ над путем единого
сознания развивающегося рода человеческого.
Поэтому Род Человеческий вновь,
Тех кто потерял в суете
Себя,
Вновь влечет к Изначальному Принципу существования.
В повторе возвращения человечеству
Показывается,
Что Сотворение вечно,
Вечно, как и само Человечество.
Однако человеческие существа вечно изменяются
И подвержены проявлению Закона
Именуемого Действия и
Противодействия - истина.
Великий Абсолют Закона Истины проявится
И направит людей к соприкосновению
С Изначальным Планом Творения,
Когда они уйдут слишком далеко
В своем собственном творении живого.
Абсолют - А, МОРАЛЕН.0Н - Космический Закон и ОН,
Никогда непозволит отклонится от
Верного Пути,
Ибо Закон всегда возвращает
Развитие к выравниванию, равновесию - Гармонии.
В предрассветный час в храме тишина.
Сердечный пульс - вибрация, перемена мне обьявлена.
Вежливый поклон Учителю за Знания.
,,-На сегодня достаточно, лети,
Да хранит тебя Господь Бог
В Пути",
Молвил мне Учитель Муни.
2010г.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Картина Сотворения Всленной
МИР СОЗДАЛ ВАШ ДУХ
Будда
Ежедневно отправляюсь в путишествия.Расправив два крыла,
Взлетаю в небеса, и
Восседаю во храме Познания.
Сегодня в нем серпантин енергии
Мыслей Муни - моего Учителя.
Беру блокнот, рисую картины
О которых молвят Его Слова:
В Мире есть лиш две вещи:
То, что существовало задолго до того,
Как сознание начало отстаивать свои права,
Что есть Сейчас и будет существовать
В Природе Мироздания Вечности всегда,
И то о чем человек
Думал, и будет думать.
То, что было до
Начала сознания, есть Истина;
То, о чем человек размышляет,
это тоже истина, но истина человеческая.
Когда в сознание входит Закон Истины,
Он стирает все те мысли,
Что у человека были ошибочны.
Бурные столетия друг друга сменяют,
И в процессе эволюции,
Покровы материального раздвигают.
В ежедневной суете - сует, в бытее,
В разум человека приходят мысли,
Возвращающие его к Истине.
Эти Мысли исполняющие память о прошлом,
Затмеваемые пророчествами о будущем
И сталкивающиеся с событиями настоящего,
ВОЗВЫШАЮТСЯ над путем единого
сознания развивающегося рода человеческого.
Поэтому Род Человеческий вновь,
Тех кто потерял в суете
Себя,
Вновь влечет к Изначальному Принципу существования.
В повторе возвращения человечеству
Показывается,
Что Сотворение вечно,
Вечно, как и само Человечество.
Однако человеческие существа вечно изменяются
И подвержены проявлению Закона
Именуемого Действия и
Противодействия - истина.
Великий Абсолют Закона Истины проявится
И направит людей к соприкосновению
С Изначальным Планом Творения,
Когда они уйдут слишком далеко
В своем собственном творении живого.
Абсолют - А, МОРАЛЕН.0Н - Космический Закон и ОН,
Никогда непозволит отклонится от
Верного Пути,
Ибо Закон всегда возвращает
Развитие к выравниванию, равновесию - Гармонии.
В предрассветный час в храме тишина.
Сердечный пульс - вибрация, перемена мне обьявлена.
Вежливый поклон Учителю за Знания.
,,-На сегодня достаточно, лети,
Да хранит тебя Господь Бог
В Пути",
Молвил мне Учитель Муни.
2010г.
Р.S.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
